Ранок

Ранок - дивний і незграбний час, який ніколи не буває однаковим. Я ліниво потягую гарячу каву зі стіків, пхаючи до рота голову шоколадного діда мороза. Усі рухи такі повільні, немов кадри слоумо. Хоча для когось ранок, зовсім інакший... З купою розмов, думок у голові, нерозбірливо-швидких рухах. Дивно, я наче витягнута з паралельного всесвіту, і намагаюся розібратися з правилами цього. У той час, як ті, хто прокинувся раніше, ніби встигли народитися, набратися досвіду та переродитися наново. Однак, ранок, він один для кожного з нас, але ми для нього всі різні. Хтось ще дрімає, а хтось вже ладний підкорювати нові вершини. У когось досі болить голова через складне рішення, яке доведеться прийняти, а хтось радісно потягується та ніжиться у свіжій постелі, напахченій ароматом улюбленого кондиціонеру.
Хтось як гірке еспресо, куплене у кав'ярні на розі; з ароматами тютюну, вибагливості та вогкості асфальту. Комусь до душі солодкий аромат карамелі та шоколаду, що тягнеться з пекарень неподалік, наче навмисно ваблячи перехожих. Для них життя у спокої, чашці трав'яного чаю та тиші...
А ще є ті, які уникають ранку, як давно закинутих у невідомість колишніх. Їм не хочеться навіть на мить зустрічатися з ним, вести полеміку на незграбні теми. Наче немає у ньому чогось жахливого, але і зустріч з ним безсенсова гра. Тоді мелодію їхньої душі грає вечір. П'янкий, прохолодний, з переливами туману та золота на горі. Час, де немає осуду, та час, де зникають вагання. Мить приймати ризиковані рішення і шкодувати про них лише зранку, який вони уникають. Вечір, де розпалюються почуття, де джаз виграє мелодії з тамтешніх барів, де тіла зливаються в один ритм, в одне бажання...
А ранок, ранок почекає тих, хто знаходить кохання у повільних хвилинах народження...