Вчіться люде і буде вам зажура.

Я розумію скептичність щодо цих конкретних курсів, але не щодо навчання написанню поезії загалом. Чому можна навчатися писати прозу, писати картини, писати музику але не писати поезію? В ній так само присутні базові навички, так само корисно дізнаватися про різні існуючі напрямки й методи їх побудови, так само існують практичні завдання виконання яких поступово підвищує якість результатів, дозволяє краще роздивитися свої вузькі місця та розвиває поетичні смаки й поглиблює розуміння того, що взагалі хочеш робити. Бо з прозою теж багато хто скептично дивиться на навчання, типу що там вчитися сідаєш та пишеш, або є талант або немає. Але ж воно так не працює

А мені здається, що працює. Тільки не зі всіма.

У моїй теперішній професії, якою заробляю на життя, зустрічаю випадки коли освітні платні курси організовують люди, які самі нещодавно закінчили курси і майже не працювали за спеціальністю.

Ефект профана) У народі – Даннінга-Крюгера) От Ви у професії, розумієте купу нюансів, знаєте що і де. Аби створити якісний курс, Вам (вже не генералізую до "людина, яка знається) треба буде виділити багацько так часу, аби створити його структуру, набрати інформації, підготувати матеріал – которше, робити оте все дурне й непотрібно, звісно ж. І будете старатися, бо (далі "обережно, банальність!") "Чим більше дізнаюсь, тим більше розумію, що нічого не знаю". Тут підключається відчуття "а чи все згадалось, додалось і т.і. до курсу?" Круто б підключити інших спеціалістів: аби Ваш доробок подивились, може й самі доєднались. А спеціаліст за добре слово працювати не буде, добрим словом окрайця не купиш. І Ваша робота теж з кожним реченням стає дорожче, бо у неї вкладається ресурс. От і маємо: робити довго, муторно, на виході – дорого. І це ще навіть до маркетингу не перейшли. Сидиш і думаєш: чи варто чи не варто. Інша справа молоді-зелені (у контексті професійному:))Вони дорвались до святого грааля знання, вони закінчили цілі одні курси – і тепер експерти. Не потрібно нічого, бо вони просвітлені, у них нема "психологічних нюансів". Чат GPT дозволить сформувати і план курсу, і весь курс ( який вони звісно ж перевірять своїм експертним досвідом) Це не погано і не добре. Це такий же елемент екосистеми, як і все інше. Комусь ті курси допоможуть, комусь ні. Хтось зробить на них свій перший крок, хтось знайде друзів за інтересами, хтось зрозуміє, що вляпався у лажу, й попре гризти той граніт (знову банальність, та що ж зі мною таке сьогодні!) професії самостійно – і таких "хтось" буде багато, і кожний знайде там щось своє. Навіть негативний досвід – це результат, а у правильних руках – результат корисний. Іноді ковзає в душі відчуття, що якось це неправильно, але, як правильно зазначили нижче, "відкривайте власні курси". Порочне коло, яке треба або розривати, або миритись з ним, як з аномальною зоною. Але якщо Вас це емоційно дратує, і хочеться просто висловитись на цей рахунок, то...😅: Так! От уявляєте! Пройдисвіти! Авантюристи шмаркаті, таку лабубу людям впарюють!

Гадаю, не всі письменницькі курси це шахрайство-але тут дуже кидається у вічі нереалістичність обіцянок. Знайти свій стиль за 16 занять? Багато авторів, зокрема й відомих, шукали його роками. Для того, щоб знайти свій власний-треба навчитися писати й у інших стилях. Узяти ті ж картини Пікассо-дуже характерний стиль. Багато хто впізнає його ранні твори? Там стиль зовсім інший, але для того, щоб відточити майстерність, треба було спробувати себе у різних напрямах. А от готова збірка творів під кінець курсу виглядає навіть смішно. У принципі, це можливо, якщо писати по одному-два твори на день. Але яка в них буде якість-оце вже питання

Я нікого не називаю шахраями, але тут дійсно якісь максималістські "обіцянки"

Як класно розписали! Вже готовий вчитися. Грошей щоправда немає. Натурою можна розплатитися? 😂

Можете запропонувати їм половину прибутків від продажу майбутньої збірки. Мають погодитись, вигідно ж. Хоча, тіки зараз помітив: <<Як формувати персональний бренд поета та монетизувати творчість (чтиво, подкасти, Patreon, лайв- вечори)>> Тут немає онліфансу! Туфта курси...

монетизувати поезію — майже оксюморон!))

Слухайте, я проти халтури, але тепер по кожному пункту напишіть вашу думку? Слабо? Значить чогось це таки варте? Знаєте скільки є "забитих" людей, яких хоч 1 із ста зможе даний курс зірвати із мертвої точки? Фуфло? Напишіть по кожному пункту і відкрийте свої курси. Не треба? Ви самі навіть в себе не вірите? Ок, свого немає, але це не факт, якщо бачиш фуфло, бо воно фуфло. Але не заважайте іншим якщо не хочете тим займатися. Справедливість? Вони її отримають, якщо кожен із пунктів буде "возити" порожнечу. Для чого злитися? Світ сам все "порівняє". Тут як з літературою. Ті, хто має мільйони підписників, але не тягне, з дуже великої висоти одного разу впадуть. Безплатний сир хіба самі знаєте де.

Я на подібних курсах у далеких 2018-2019 була тричі, на різних напрямках (література, редагування, переклад). Сказати відверто, великого практичного (та й теоретичного) зиску не так вже й багато, бо вони купу тем пропонують, і всюди по верхівкам стрибають. Але варто було подивитися на те, що відбувалось у чатах та усному обговоренні) Люди були надзвичайно натхненними, поперезнайомились один з одним, хтось зі своїми кумирами серед лекторів особисто поспілкувався – і купа подібних побічних плюсиків. Тому, звісно, якість продукту може й сумнівна (хоча теж, відповідно до досвіду слухачів, мені було замало, а хтось тільки робив свій перший крок, тож...), але користь є 100%

Пам'ятаю я колись проходив масажні курси. Та ж фігня. Це як люди що постійно стоять збоку і кричать: Давай, давай! В тебе все вийде! Молодець! Більшості не помогло, але кілька досі успішно працюють. Виявилося, їм саме цього бракувало. Парадокс? Ефект плацебо? Можливо, але саме ті курси таки переконали їх спробувати. Хоч то в більшості своїй і надувалово. Пам'ятаю, як дивилися на мене з самого початку з думками - А що він тут робить? В кінці другого тижня мені зробили пропозицію про роботу. Активні люди знають, що інколи навіть одна думка, що ти не один такий може творити чудеса. Але якщо ви хочете піти на курс форексу, що буде коштувати від тисячі доларів то ніхто не крайній крім вас самих.

Погоджуюся. У свій час побувала у цікавій спільноті, при чому так повернулося, що організаторкою виявилася моя улюблена з дитинства письменниця😮 Там справді роздавалося багато корисних порад, але багато з них були знайомі мені на інтуїтивному рівні, бо пишу з дитинства. Для людини, яка починає з нуля-це безперечно користь, для тих, хто вже має якісь напрацювання, не підійде-треба особистий підхід. Але якщо програма це передбачає-чому б і ні

З власного досвіду, проблема цих курсів не у тому, що вони «вчать писати», а в тому, що не вчать) Вже якщо заходити в ці матерії, то треба піднімати праці літературознавців, науковців. Дуже часто вони — англомовні, а англійська мова та українська — то геть дві різні мови, що, звісно ж, не враховується. Ідея загалом непогана — чом би й нє, повчитись ніколи зайвим не буде — але той шмат теоретичного матеріалу (з метафорами, «гачками» тощо; я не беру до уваги «як знайти свій авторський стиль» — оце особисто мені бачиться дурнею, бо тут тобі ніхто не допоможе) не влізе ні у 16, ні у 26, ні навіть у 36 практичних занять. З корисного тут, хіба що розкажуть про якісь мимолітні буктоківські тренди, але... Пам’ятаю, як купила інтенсив з редагування на ЛітОсвіті, а там у лектора в презентації було три помилки. І наче б усі ми помиляємось, але ж формат заходу передбачав трохи іншу суть, як мені здається).

Навіщо ті курси, коли на омозоні чи в будь-якій книгарні за пів ціни можна придбати: "Навчись писати краще ніж Шейкспір за 21 день" "Уяк, уяк -- і на Парнас" "Як відрізнити дактиль від птеродактиля для чайників" та інші просвітницькі шедеври.