Що Україна може запропонувати світові?

Якийсь час тому на просторах Фейсбик відбулася цікава дискусія з приводу того, що начебто немає про що писати. Війна перетворилася на буденність, і ми пережовуємо теж саме.

Кому цікаво, ось посилання:
https://chytomo.com/literaturni-diiachi-obhovoriuiut-te-te-iakym-ie-stanovyshche-suchasnoi-ukrainskoi-literatury/

Тож я теж вирішив написати про що писати, та й взагалі, що ми можемо запропонувати світові. А писати є про що.

Кілька основних, на мою думку, напрямків, де можна працювати, якщо у вас є якісь амбіції, окрім як просто писати в стіл як хобі.

1. Чи писати про війну?

Про війну можна й треба писати, бо крім нас про нашу війну більше ніхто не напише. Ця війна є тотальною і відбувається на абсолютно різних фронтах, тому не обов'язково бути військовим, щоб писати про війну.

Просто мені здається, що тут варто переключитися з позиції виключно жертви, на позицію того, хто попри всі складнощі, здатен вийти переможцем. Треба перейти від пост-колоніальної безкінечної рефлексії щодо власних травм на якусь уже емансиповану ментальність, котра вже не обертається на колишню метрополію.

2. Ми могли б запропонувати світові візію майбутнього. Пару прикладів, як це було раніше.

Олдос Гакслі у своїй книзі Brave New World може й не передбачив усе до найменших деталей, бо це неможливо, проте у нього було бачення загального шляху, куди йде людство, і воно виявилось доволі-таки цікавим і впливовим.

Neuromancer Гібсона. Хоча сам автора не є “технарем,” зате він на концептуальному рівні описав майбутнє, в котре ми зараз активно заходимо, наче в кіберпанк роман, з усіма цими інформаційними технологіями, мегакорпораціями, штучним інтелектом і тд.

3. Тут все “просто” — ми беремо якийсь популярний жанр і створюємо нову естетику та нові канони.

Для прикладу візьму фентезі. Думаю, не секрет, що в фентезі є дві основні епохи: класично-консервативний період Толкіна (і його імітаторів) та більш сучасний (грім)дарк, який зародився в 90х і є дитям постмодерної епохи з усім цим цинізмом, нігілізмом та безкінечними деконструкціями.

А тепер питання, що далі? Бо очевидно, що весь цей постмодерний підхід на очах застаріває і нічого нового не пропонує. Хто з вас, пані й панове, запропонує цей самий новий підхід і нове бачення, та ще й зможе реалізувати його в конкретних історіях?

Звичайно це стосується не лише фентезі, а й інших жанрів: детективи, хорори — усе, що завгодно, хоч би навіть любовні романи. Усе це потребує переосмислення на новий лад, бо ми живемо в історичний період зламу епох і формування нового світу.

Отакі от трохи пафосні роздуми.