Подагра та інші радощі життя

Подагра та інші радощі життя

У читача може виникнути слушне питання: нахіба автор це написав?
Я відповім так: ця інформація поширюється з надією на те, що вона може бути корисною. Автор, утім, не надає жодних гарантій і не несе відповідальності за неправильне користування цією інформацією.

Зранку я відчув скутість і невеликий біль спереду гомілкового суглоба при рухах стопи вертикально вверх-вниз. Десь протягом години я розходився і навіть зробив серію звичних підйомів-опускань на носках.

Протягом дня я намагався тримати цю ногу витягнутою, бо час від часу неприємні відчуття у нозі поверталися.

Наступного ранку я вже не зміг ходити по квартирі. Біль перекинувся з передньої частини гомілкового суглоба на щиколотку. Ця кісточка турбувала мене ще з інститутських часів, але тоді вона ще не об'єднувалася з подагрою.

Минулого разу таке масштабне загострення подагри було років 5-6 тому, і почалося воно з того, що на поверхні стопи запалилася якась окрема точка, протилежна до проблемної кісточки. А далі запалення перекинулося вже на цю кісточку. Того разу це скасувало поїздку до Єгипту. Хто знайомий із проявами подагри, той не запитає: чому скасувало? У найгостріший період біль такий, що тільки про нього й думаєш, він заважає заснути вночі, підвищується температура.

Частіше подагра проявляє себе запаленням великого пальця ноги. Палець червоніє та збільшується в розмірах. Це насправді проблема, бо якщо у вас нема взуття десь на 2-3 розміри більше вашого, ви не зможете взути цю ногу. Ніяк.

Як кажуть про подагру - якщо вона вже виникла, то її напади турбуватимуть усе частіше й частіше. Саме тому в перші роки, коли я ще не розумів, що це, я страждав від неї кілька разів на рік, а останнім часом - раз на кілька років. Проте ніякої магії - тільки спритність рук. Я намагаюся обмежувати вживання сприятливих для подагри (точніше, для утворення сечової кислоти) продуктів, а також регулярно роблю певні вправи на стопи та ноги. Щоправда, після останніх проблем із коліном я суттєво зменшив кількість цих вправ - що, вірогідно, врешті решт стало однією з причин поточного загострення. Взагалі, я звик орієнтуватися на відчуття у великому пальці ноги: зазвичай перед загостренням з'являється певний супротив при згинанні пальця. Цей "лакмусовий папірець" допоміг мені відвернути кілька загострень, коли я вчасно встигав випити кілька чашок відвару споришу чи прийняти більше крапель хомвіо-ревману. Але цього разу великий палець не зреагував.

Коли я описав свої симптоми по телефону, мені запропонували візит до травматолога. Консультація по телефону неможлива. Це звучало для мене дещо кумедно, бо якщо мені навіть по квартирі пересуватися важко, що вже казати про довгий шлях до таксі, а потім від таксі до кабінету спеціаліста.

Єдиний плюс загострень подагри в тому, що вони тривають приблизно 7-10 днів, що б ти не робив. Тобто, через цей проміжок часу я зможу здати всі аналізи та прийти до спеціаліста, який підтвердить, що це було загострення подагри.

Я тут іще згадував про своє коліно. Це конкретне коліно я пошкодив, коли у вузькому місці печери підняв стопу десь на рівень пояса, ледь не торкнувшися коліном грудей - а зробив я це для того, щоби з такого положення піднятися наверх. І наверх-то я піднявся (м'язи впорались), але мій меніск це не дуже витримав. Виявляється, рух уверх із такого положення є дуже травмонебезпечними для меніска, бо суглобові поверхні кісток колінного суглоба здавлюють при цьому ріг меніска, ніби жорнами. Як добре, що ані на уроках фізкультури, ані на уроках біології/анатомії нам про це не розповідали! У ретроспективі я зрозумів, що в той момент меніск частково тріснув, а за кілька років я довершив цю справу до повного розриву.

Інше коліно я пошкодив раніше, під час катання на лижах. Згадуючи, як я тоді тримався на лижах, я маю дякувати долі, що взагалі тоді не убився. Тільки наступного разу мені вистачило розуму спочатку позайматися з тренером, хоч це і було недешево. Дуже корисним було навчитися правильно падати. Але якщо б я зробив то раніше, це врятувало би моє коліно. Будьте розумнішими за мене - відразу займайтеся з тренером перед тим, як уперше в житті кататися на лижах. Це точно допоможе та вбереже вас.

Я міг би ще розказати про свої плече та лікоть - але, мабуть, вистачить для першого разу :) Додам лише, що невеличкого комплексу вправ із простих обертових рухів виявилось достатньо, щоби плече через пару місяців перестало боліти. Згодом я підключив гантелі - і після цього перейшов навіть до підтягувань. Хоча від підтягувань широким хватом (саме широким хватом) плече починає боліти знову.

Наостанок, кілька слів про головний біль. Дуже ефективною профілактикою є вправи на шию. Найпростіший варіант: лягаємо на спину, відриваємо голову від поверхні (підводимо вверх) буквально на сантиметр-два і починаємо повертати ліворуч-праворуч, утримуючи голову м'язами шиї над поверхнею, на якій лежить спина. Після перепочинку, все ще лежачи на спині, тягнемо шию вперед (по відношенню до тіла, яке лежить на спині, це рух уверх), потім униз, не торкаючись потилицею поверхні. І так продовжуємо: вверх-вниз. Якщо робити все правильно, то або втомлюється шия, або починає зводити вилиці. Є ще такий варіант: лягти на ліжко боком, щоби голова звисала з краю ліжка. І робимо рухи головою вверх-вниз: по відношенню до тіла, що лежить на боку, вони є нахилами ліворуч-праворуч. Після відпочинку перевертаємось на інший бік - і повторюємо ті самі рухи. Якщо бажаєте відчути нудотний ефект (але я то не раджу), ляжте на спину так, щоби голова звисала, і робіть рухи головою вверх-вниз, опускаючи голову нижче рівня ліжка (захиляючи її) та піднімаючи вище цього рівня. Якщо у вас середньостатистичний вестибулярний апарат, доволі скоро ви відчуєте, що з кожним таким повторенням світ ніби перевертається :)