Часу мало, часу швидко, часу світло й не видно, часу темно й страшенно, часу лячно, час є вічним
Марина Остафійчук (Citrus_S_M)Олена швидко повернулася, немов на ватяних ногах, відступила і, тремтячи всім тілом, прошепотіла щось ледь чутно, склавши руки в молитовному жесті. Перед нею стояв чоловік у квадратних окулярах із ножем, піднятим для удару. Він трохи нагадував того, що був у кафе, але був вищим на голову й значно стрункішим.
Її погляд раптом метнувся у бік головної дороги, де вона побачила чийсь силует. З її вуст вирвалося слово, яке психопат не почув — і він рвучко полоснув лезом по її горлу. Олена схопилася руками за шию й упала.
Та все ж, зібравши останні сили, вона простягла руку в бік Олі й, видихнувши зайве повітря, здійснила останній у своєму житті рух — втечу поглядом, що завмер на вбивці. Той присів біля її сумки, дістав інструменти й заходився до своєї страшної справи.
Коментарі
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Слава захисникам і захисницям України! ✊🇺🇦
Щира шана всім, хто невтомно боронить нашу землю від ворога, зупиняючи його на всіх напрямках і вкладаючи всі сили у нашу перемогу.
У найскладніший час ви єдиний надійний гарант нашої безпеки і нічне жахіття для ворога.
Дякуємо за вашу звитяжну працю! Повертайтесь додому живими та неушкодженими 💙💛
Олгаф
Леся Сагула
Богдан Філюшин
Таліана
Хеля | Руда Книгарня
Нетелі Кошеон
