VR.5

Уперше я дивився серіал VR.5 (13 серій, 1995 року) по телевізору, коли його озвучили московитською мовою десь в районі того ж 1995 року (можливо, роком-двома пізніше). Він мені ще тоді запам'ятався як щось дуже цікаве. То були гарні часи, коли недоліки спецефектів компенсувалися гарною акторською грою. (Хоча треба сказати, що у VR.5 дуже серйозно підійшли до спецефектів, комбінуючи кольорову зйомку із чорно-білою, з додатковою розмальовкою вручну - і виглядає це все доволі добре і сьогодні. Дуже шкода, що вартість спецефектів і пост-обробки стала однією з причин, чому серіал не окупив себе і не був продовжений).

Я передивлявся цей серіал десь у 2010 році - і мене вразило, як у ньому переплели теми комп'ютерних технологій і людської підсвідомості. Два напрямки, які інтригують і викликають інтерес. На початку кожної серії під час вступних титрів голос головної героїні каже щось на зразок "Воно грає з моїм мозком - і мені це подобається!". Ці слова добре характеризують і сам серіал. Дуже цікава концепція, дуже вдала реалізація.

У 2010 році я також звернув увагу на головну героїню цього серіалу. ЇЇ особистість, поведінку, емоції - та і зовнішній вигляд. Я завжди сприймав Сідні (так звати головну героїню) як дівчину 25-27 років - і яким же було моє здивування, коли я дізнався, що це не відповідало справжньому віку актриси (Лорі Сінгер). Інша актриса, яка в останніх серіях грає Саманту, сестру Сідні, в житті молодша за неї на 9 років - але на екрані я не помітив цієї різниці. (Тут мені згадався ще "Requiem for a Dream" з 30-річною Дженіфер Конеллі, яка взагалі не виглядала на 30 років. Але я відволікаюсь).

Власне, чому я згадав про серіал VR.5. Виявляється, у 2014 році телевізійний канал CBS Drama транслював цей серіал повторно, в результаті чого з'явилася версія цього серіалу з покращеною (в порівнянні з оригінальною версією) картинкою. Я дізнався про це десь у 2019 році, знайшов цю оновлену версію в інтернеті - і все збирався подивитися серіал знову, вже в цій версії.

Так от, у 2025 році наша шановна колега Кайла Броді-Тернер написала чудову повість "Клуб Підбитого Катафалка", в якій суміщаються віртуальна реальність і глибокий психологізм. Історії героїв цієї повісті не виглядають вигаданими - вони відчуваються абсолютно живими та реальними, і це глибоко зачіпає. І звісно, я відразу згадав про VR.5. Ніби знак, що прийшов час передивитися цей серіал. І я передивився. Що тут сказати - місцями цей серіал трохи ламає мозок приблизно так само, як певний цикл моїх оповідань з абсурдним гумором. Пишу не для реклами, а більше для того, щоби відзначити, що, можливо, попередні перегляди VR.5 відклалися в моїй підсвідомості таким чином, що врешті решт це привело до створення таких дивних оповідань?

Говорячи про тематику VR.5, не можна не згадати про аніме-серіал "Serial Experiments Lain" (13 серій, 1998 року). Цей аніме-серіал, зокрема, апелює до різноманітних філософських тем і цілком реальних фактів та експериментів, що робить його не тільки дуже цікавим, але й пізнавальним. А оскільки він є в чудовій українській озвучці від Gwean & Maslinka, україномовному глядачу створено всі умови, щоби ознайомитися з непересічною історією дівчинки Lain! (До речі, я досі не подивився його повністю в українській озвучці. Свого часу я дивився його з посереднім московитським перекладом, пізніше - з англійськими субтитрами. Тепер от, схоже, прийшов час нарешті подивитися з українською озвучкою).

До речі... Комп'ютерні технології та підсвідомість - це ж головні теми розкішного повнометражного аніме "Paprika" (2006). У ньому йдеться, зокрема, про підсвідомість і сни. А ще режисером тут був Satoshi Kon, який подарував нам й інші непересічні аніме.