Записки загубленої

Не знаю, з чого почати. Останім часом я взагалі нічого не знаю. Це засмучує і дратує, але це "не знаю" частина мене. Невід'ємна частина.
Певно на відсотків 89 я впевнена, що хочу поділитися цими думками десь, з кимось, але так, щоб мене не знали, і не засуджували.
Що ж почну з першого запису, який з'явився ще влітку.
Я писатиму тут те що було написано давно, те що я написала недавно і те що я писатиму зараз. Це буде коротко, але це буде по-справжньому.

Сьогодні я так захотіла кави, що приготувала чай.