Записки загубленої

Ох розумію!! В мене теж саме!

Ох розумію!! В мене теж саме!

Просто уявіть, що все, що з вами стається - вам лише на краще. От до прикладу. Ви хочете з'їсти тістечко, а воно дороге. Часто і важко працюючи ви отримуєте потрібну суму і коли приходите до продавця - він лише розводить плечима оскільки все вже продано. Ви злитеся, ладні проклясти все... Тут з'являється хтось, схожий на ангела, який показує вам альтернативний варіант, де ви купуєте тістечко, берете, давитеся і помираєте. З того часу ви стаєте сприймати це як нагороду, а не як покарання. Все це звучить як фуфло з ангелами і шиза, але якщр просто абстрагуватися то світ знає, що вам краще і часто нас обмежує. Часто уберігає нас від нас же самих. Працюйте над собою. Прийде час коли ви будете згадувати цей вечір з такою тугою і посмішкою і головне - з розумінням того, що ви стояли "заплутані в трьох соснах". Часто ми - раби власних переконань і принципів, не завжди правильних. Світ нас очищає. Але через пустоту. Але ця важкість тимачасова. І так буде не завжди. Те що ваше - ви ніколи не пропустите. Не переживайте. Страйтеся зробити все від себе залежне і здобудете спокій. Спокій з приводу того, що змінити не можете. Але, слава Богу, Він точно знає, що нам потрібно. Головне старатися самим і "не підводити" себе.

співчуваю, але... - сядьте за комп та опишіть цей свій емоційний стан як фантастичний твір про відчуття інопланетянина на нашій планеті...і не зглянетесь, як усе те (Ваша "хвороблива" втома) забудеться...успіху!