Авторський "генофонд"

На тлі численних дискусій щодо оригінальності та якості літератури чомусь останнім часом бачу все більше спільного у цих тенденціях з євгенікою.

А що це таке і хіба це погано?

Хто не в курсі, то якщо коротко, євгеніка — це намагання покращити генофонд людства за допомогою не медичних практик (детальніше — Вікі).

Як це заведено, багато практик, які постфактум визнаються сумнівними, хоч щось, та привносять позитивного для людства. Так і з євгенікою: перевірка генного матеріалу батьків перед зачаттям дитини може запобігти передачі деяких спадкових хвороб, заборона родичам одружуватися — інбридінгу. Однак все ж цей рід занять нині визнається неетичним (на людях!) не лише тому, що цим переймалися нацисти (вони просто стали найбільш відомим прикладом через аж надто негуманні методи, були й інші). Справа у доказовій ефективності та побічних ефектах.

Породисті тварини, яких розводять задля потрібного екстер'єру, вже через декілька поколінь накопичують фатальні генетичні відхилення. За мило складені вуха шотландська порода котів розплачується схильністю до проблем з суглобами — бо гени поняттям естетики не оперують взагалі. Природі потрібно різноманіття, бо тільки так гарантується максимальна адаптація виду.

Ще одним напрямом євгеніки було підвищення інтелекту шляхом схрещування геніїв. Навіть зараз залишки цього прагнення бачимо "хочу народити дитину від нобелівського лауреата". І що? І нічого. Бо не одними генами інтелект визначається: левова доля "успішного успіху" геніїв — відповідне середовище та наявність ресурсів. Інколи просто щастить. Інколи суспільство просто нарешті стає готовим до інновацій. Та й взагалі — що воно таке, цей високий інтелект? Вміння множити тризначні числа подумки? Чи пам'ятати 100500 видів динозаврів? Чи бути геніальним творцем і при цьому не розуміти, як жити в мирі з соціумом?

І до чого тут письменництво?

А як ще назвати ствердження "(підставити будь-що, жанр, напрям, назву книги, автора) не є Справжнім Мистецтвом, давайте це заборонимо/обмежимо", як не спробою літературної євгеніки? Це робили й роблять, однак чи багато продуктів, отриманих в умовах подібного "чистого схрещування", стали життєздатними і "продовжили свій рід", себто започаткували традицію, яка лишається незмінною, з тими ж базовими принципами? Якщо такі існують, то в дуже нішевому вигляді під опікою особливо впертих ентузіастів.

А їхні нащадки, народжені "поза шлюбом", керують світом. Іронічно, але вони інколи забувають про власну нечистокровність та проголошують себе першими і неповторними. Історія завжди повторюється.

Озирнись назад, авторе. Твою ідею, яку ти вважаєш супероригінальною і новаторською, не приніс з ірію лелека. І в капусті ти її не знайшов. У неї велика родина та давнє коріння: те, що ти читав/чув/бачив у дитинстві; від чого фанатів у підлітковий період, а потім соромився; швидкоплинні та постійні захоплення дорослого віку. А у тих — свої предки і так аж до первісної міфології. Архетипи героїв, штампи, сюжетні повороти — цеглинки ДНК, ти лише їх рекомбінуєш. Іноді здається, що ось, відкрили новий підхід — а чи справді відкрили, чи просто дали нове ім'я вже відомому?

Так само, як чіпляємо слова-паразити чи чужу манеру розмови, ми чіпляємо чужу стилістику у твори. Іноді свідомо, з пошаною і захопленням. Іноді — несвідомо. Але ж незнання джерела не звільняє від відповідальності?

І наостанок — експеримент для подумати

Можливо, хтось з читачів знає про самостійне ДНК-тестування, накшталт MyHeritage? Здаєш зразок — і тобі визначають, з яких етносів походять твої предки. Так от, а як щодо вашої творчості?
Звісно ж, всі фактори , які впливають, визначити складно. Але хоча б щось?

Приміром, в моїх творах зараз багато імітації стилістики китайських новел — багатослівні пояснення, певна пафосність. І я не до кінця впевнена, чи є так в оригіналі, а чи це радше вплив стилю перекладів! І на контрасті мінімалізм, властивий візуальній формі, бо іноді уявляю епізоди у вигляді коміксу чи фільму. Оцей жирний шрифт чи курсив для одного слова, щоб максимально підкреслити ☺️.

Також, ніде правди діти, зростання на російськомовній фентезі/фантастиці дає взнаки. Зокрема — прийом, коли герой розбиває пафос сюжету якимось суперпростим рішенням. Це також певні проблеми для сучасного письма українською, бо не виходить грати словами і приказками саме українського походження натурально, а не через адаптаційний переклад. Що ж, у мене в дитинстві середовище було переважно російськомовним, з українського — лише книги (себто мова літературна); і всі ці "яке їхало, таке й здибало" та менш цензурні аналоги почала чути вже у достатньо дорослому віці.

Любов до логіки у сюжеті — на противагу класичній зарубіжній фентезі/фантастиці 70-80х, де попри захоплюючий сюжет було просто повно сюжетних дірок! Але щоб стібатися над штампами — їх потрібно знати. І мабуть, любов до фанфікшену звідти ж: коли бачиш мільйони "оригінальних" сучасних фентезі та фантастик, але точно знаєш, що це ніфіга не оригінально — починаєш нормально ставитися до фанфіків, які доповнюють чи покращують оригінальну історію, якщо автор помер, перестав писати чи передав права на подальші книги нащадкам (здебільшого фігня виходить 🙄).

На описи пейзажів точно впливає ніжна любов до японської віршованої форми, лаконічної до нестями. Тому нещадно скрочую і полірую речення майже до стану хоку, щоб не було зайвих складів, які збивають ритміку.

З підліткового віку, коли був настрій читати весь підряд інтернет-самвидав — відсутність страху перед табуйованими і крінжовими тематиками. Божечки-котички, чого тоді лише не було! Інколи завершуєш з чистої впертості і думаєш "ну й нащо?"😳. Але з будь-якого трешу можна дістати золоте зерно логічності, зрозуміти, як працює чуже мислення, якщо не відкидати одразу.

І це — лише маленька частинка родоводу, яку усвідомлюю. А скільки несвідомого залишається... Навіть, якщо я колись напишу якийсь оригінальний роман, не фанфік — в ньому все ще буде попередня традиція. На 99 відсотків, 1% — на спосіб рекомбінації. Може, й менше. А сенс себе дурити?

Можливо, колись і мої твори стануть для когось основою та натхненням? Проростуть бур'яном, залишивши в тіні рожі) Було б добре 😏.