КУДИ ПОДІТИ ТІЛО? 💀 (Посібник для тих, хто заздалегідь подумав про власну смерть)

Сіла я писати епіграф до книги — про поховальні звичаї в різних провінціях моєї імперії. Хотіла кілька рядків. Вийшла купа конспектів та дивних фактів. Епіграф у підсумку я так і не написала.
Зате зрозуміла, що натрапила на тему, яку гріх залишати лише у своїх чернетках. Тож вирішила винести це окремо й поділитися з вами.
Не ритуалами поховання, а саме інформацією про долю тіла.

Кремація та інгумація (в землю закопуємо) — це взагалі як у всіх, тому навіть зачіпати це не буду. А от щось дійсно цікаве є?
Є. Тому сідаємо зручніше та починаємо.

🌊 Поховання в морі — ще одна класика. Тут тіло скидають у воду або в труні (обов’язково дерев’яній і з отворами, бо інакше плаватиме, як поплавок), або просто в савані. Усім добре: і нам, і рибам.

🦅 Небесне поховання. Тіло залишають на відкритому місці в горах для поїдання стерв’ятниками. Ще один приклад того, де ніхто не залишився голодний.

⛰️ Печерні або скельні поховання. Тут уже починається справжня магія, бо залежно від мікроклімату печери з тілом можуть статися різні сценарії:

• Муміфікація. Шкіра стає схожою на пергамент і щільно обтягує кістки... Та що я тут розповідаю — всі ми дивилися фільми про мумій.

• Сапоніфікація (утворення «могильного воску»). Тіло вкривається твердою, милоподібною біло-сірою масою. Вона діє як герметичний панцир, консервуючи внутрішні органи. У такому вигляді тіло може зберігатися дуже довго.

• Мінералізація та скам’яніння. Тіло буквально «зростається» з печерою, стаючи частиною її рельєфу.

• Скелетування. Тут усе зрозуміло з назви — залишаються одні кістки.

• Консервація в гуано. Це саме те, про що ви подумали. В посліді кажанів. Але за достовірність цього методу відповідати не можу, бо не знайшла жодного фото.

🌱 Рекомпостування. Тіло перетворюється на родючий ґрунт за допомогою кисню та мікроорганізмів протягом кількох тижнів. Отриманим компостом із власного родича можна удобрювати помідори.

💧 Аквамація (лужний гідроліз) — або «кремація водою». Після завершення циклу в спеціальній камері, у нас залишаються дві речі:
стерильний розчин — рідина кавового кольору, що не містить ДНК людини та кістки, які висушують у спеціальній печі й подрібнюють у порошок.

🎓 Донація тіла науці. Людина за життя підписує згоду на те, щоб її тіло після смерті використовували в медичних університетах для навчання. Раніше з цим було простіше: викопали на кладовищі — і досліджують. Кому тоді були потрібні ті згоди?

❄️ Кріонічне заморожування. Тіло (або лише мозок) зберігають у рідкому азоті при наднизьких температурах у надії, що в майбутньому технології дозволять «оживити» людину. Авторка має з цього приводу великі сумніви.

🖼️ Пластинація. Спеціальний метод консервації, за якого біологічні рідини замінюються синтетичними полімерами. Використовується для створення довговічних анатомічних експонатів — наприклад, для виставки Body Worlds. Оце, до речі, виглядає справді круто. Треба буде самій обов’язково туди сходити.

Тож ви подумайте заздалегідь, що вам підходить. Бо, як показує практика, без чітких вказівок після смерті право вибору переходить до родичів, а їх фантазія може бути не така багата, як у вас.