Письменники — титани!

Заголовок — не клікбейт.
Я вирішив написати свій перший прозовий твір на декілька сторінок…
І нижче коротко розкажу про свої враження від процесу, бо емоції зашкалюють))

Я вже досить давно виношував ідею для твору. Ідея час від часу згадувалась, крутилась в голові і щоразу відкладалася. І ось, минулого тижня я вирішив виділити трохи дорогоцінного часу, щоб нарешті накидати чорновик.

Взагалі, було два шляхи, як цей твір може розвиватися (початок та кінець там +- однакові):

Короткий шлях: історія на декілька сторінок.

Довгий шлях: це може потягнути на повноцінну книгу.

Вирішив почати хоч щось, тому обрав короткий варіант. Сів писати чернетку. Результат: за 3 години я написав трішки більше 2 сторінок А4 (11 шрифтом). По сюжету це десь 70-80%.

І, бляха, це настільки сиро, що прям капець! Схоже, для першого разу я замахнувся на занадто складну ідею: sci-fi з філософією і психологічним трилером.

Для порівняння: за 3 години я можу написати повноцінну пісню. А тут — просто чорновий чорновик і виснаження. При тому, що я не пишу якісь красиві описи чи складні метафори — все максимально просто і в лоб.

І ось, пройшов тиждень, а бажання завершити навіть ту нещасну чернетку немає зовсім. Це так довго!!! Я не уявляю, скільки треба мати сил, терпіння (а головне — часу!), щоб писати повноцінні романи, вигадувати цілі світи з нуля і все це детально описувати. Це неймовірна праця! І якось цього не розумієш, поки сам не спробуєш.

А ще є сувора реальність: великий твір набагато складніше просувати. Його читає значно менше людей, ніж послухають ту саму пісню. Тобто праці вкладаєш в рази більше, а "вихлопу" і фідбеку — зовсім небагато.

Коротше кажучи, письменники, ви — монстри (в хорошому сенсі). Моя повага.

P.S. Навіть якщо я якось дотисну цей твір, він, скоріше за все, залишиться разовим експериментом. Це не той формат, у якому я хочу працювати постійно. Але тепер я точно розумію, наскільки це важка й недооцінена робота.