маніакальна жага організовувати короткі твори в збірки

почалося це ще, напевно, коли я тільки прийшов на Аркуш. вирішив почати збірку віршів, об'єднаних спільними мотивами та наративом — цікавіше писати лірику, коли група творів об'єднується в одну більшу, амбітнішу творчу одиницю. з тих пір не хочеться писати «сольники», тягне приліпити їх до якоїсь збірочки, щоб читачі не тільки у вакуумі вірш розглядали, але й шукали зв'язок з іншими... і я справді вважаю, що це оптимальний метод систематизації лірики й так має робити більше поетів.

з прозою складніше. у близькому майбутньому маю в планах взятися за короткоформатний горор: є кілька маленьких ідей, які не хочеться розвивати в романи, але можна виконати в жанрі короткої прози. і їх, здавалося б, можна також об'єднати у збірку. виставити на одній спільній поличці гарненько, щоб усе було поруч, в одному місці. сподобалась робота автора — не треба за жанрами в його профілі вишукувати, де подібна, а де інша.

це за умови, якщо читач наважиться взятися саме за збірку. логіка мені нашіптує, що оповідання «по одинці» повинні легше проковтуватися, ніж організовані в групу, бо, принаймні на Аркуші, вони мають перевагу у вигляді власної сторінки — з обкладинкою, описом і тегами, чия задача — запевнити потенційного читача, що йому сподобається. а коли починаєш читати збірку, тримаєшся виключно на власній вірі в те, що тобі сподобається якщо не кожен її компонент, то принаймні більша частина. це все — здебільшого складності маркетингового плану. в біосфері Аркуша саме. далі я поки не йду.

іще невеличка проблема — обкладинки. люблю їх робити, чесно, але не під кожен твір придумаєш, як викрутитися, коли малювати не вмієш зовсім, а фотошопиш посередньо. а клеймити свої роботи згенерованим сміттям не прагну. зі збіркою ж усе просто: одне зображення 512х800 на всі твори разом.

моралі не буде. всього лиш маленькі проблеми маленького писаки з маленькими творами.