Питання присвійного займенника

Протягом існування будь-яка мова розвиваєть, змінюється, набуває нових рис, слів, Одночасно втрачаючі застарілі. Приведу два приклади таких лінгвістичних змін. Класичним зразком іспанської мови є кастільянський( мадридський) діалект. Він характеризуєть тим, що в ньому є звук схожий на англійський Th. На письмі він відбражаєть літерою С перед Е, І, У; С з віргулою перед A. O. U; та Z. Та крім мадридського є ще купа некласичних зразків іспанської мови, які втратили цей звук або не мали його з самого початку. Вивчивши мовну обстановку, іспанські лінгвісти зробили невтішний висновок, що переважна більшість носіїв говорять по-іспанські неправильно. Проте, змусити весь іспаномовний світ говорити мадридською говіркою було не можливо, тож було прийнято рішення вважати обидві вимови правильними. Дещо схоже відбулося з португальскою мовою. Наприклад в слові prohibir буква H перестала передавати звук, а в Бразилії загалом припинили її писати. Відтак і в Португалії відбулася реформа, і написання таких слів без Н стало законним. До чого це я. В український мові є присвійний займенний, якому дуже не везе. Замість Їхній, їхня, їхнє, їхні майже скрізь можна побачити та почути адаптований з іншої мови їх. І поки що нема й найменшого натяку на те, що цей сурогат покине українську мову.. То може взяти та офіційно ввести його в мову. поряд з класичними займенниками? Яка ваша думка, друзі?