Як ми на нуль попали. Частина четверта.

Як ми на нуль попали. Частина четверта.

Я б викладав цю історію більшими частинами, але в деяких мережах є обмеження символів. Та й лонгріди ніхто не читатиме. Того уривків буде ще кілька. Терпіть.

Третій день наші поїхали вперед копати окопи. Я не поїхав, бо то ще з Орестополя вже така традиція: копаєш окопи для оборони, а потім вас швидко дислокують.

Як у воду дивився. Ввечері команда на збори, але терті вовки не поспішають її виконувати, бо є ще одна традиція: команду можуть відмінити. Власне, що й сталось, бо виїзд перенесли на ранок. Я спокійний, бо Течик і Краказябра (машини ми так називаємо) в нас є, речі й особовий склад перевезти можна.

Ну, я так думав.

Зранку мій спокій розвіявся, коли речі всі вигрузили геть і набили особовим складом. Місця не вистачило лише трьом. І я серед них.

Дякую, що хоч лишили цинк з патронами і ящик гранат. Якраз навчився їх збирати й розбирати, попиваючи передане волонтерами молоко з печенями.

• Головне, – казав Генерал. — одразу лягай, бо це «Ефка». Там розліт на сто двадцять метрів. І їм прилетить і тобі вернеться. Це оборонна граната і має кидатись з окопу. Але раз окопів немає — кидай і прилипай до землі.

Так я Генерал і колишній податківець Толік в гордій самотності на своєму секторі чекали на всю потугу орків. З Ак-74, по 240 набоїв, ящиком гранат в кількості 20 штук і запасом харчів на весь взвод, який ми взялись утилізовувати з нервів та завзяття — бо ні крихти для ворога! Та й з нервів апетит прокидається звірський.
Але в першу чергу — ні крихти для ворога.

Далі буде…

Про всяк нагадаю, що будь-які збіги з реальними людьми чи обставинами то випадкова випадковість. Чесно-чесно.

#зсу #тро #територіальнаоборона #збройнісилиукраїни #івандурський #війна #всебудеукраїна