Борджа

На далекій пиловій планеті "Борджа" стихійний базар жив своїм галасливим життям. Палатки із натягнутими тентами тріпотіли від гарячого вітру, а десь угорі, глухо гуркотіли двигуни космічних транспортників.
Мазур зупинився біля прилавка. Торговець-кароліанець сидів, розвалившись на низькому стільці, бурчав собі під носа та витирав свої артефакти від пилу.
Мазур мовчки поклав на стіл квадратний куб.
Метал блиснув темно- іржаво золотим кольором.
Кароліанець одразу перестав бурчати.
— Хм… — протягнув він, примружуючи маленькі очі. — Що це в нас тут? Чергова цяцька, яку ти хочеш продати як артефактний скарб?
— Це не цяцька, — спокійно відповів Мазур. — "Доріанська" батарея.
Торговець пирхнув.
— Звісно. А я тоді імператор трьох систем.
Мазур підштовхнув куб ближче.
Він торкнувся маленької виїмки на поверхні.
Куб тихо загудів.
По гранях пробігли тонкі золоті лінії.
Кароліанець завмер.
— Вона може живити ціле поселення місяць, — сказав Мазур. — Або працювати як джерело енергії для будь-яких електро-інструментів. "Доріанці" робили такі штуки тисячі років тому.
Торговець нахилився ближче, майже впритул до куба.
— Де ти це викопав?
— Якщо скажу — доведеться тебе вбити.
Кароліанець засміявся глухим сміхом.
— Гарний жарт.
Але я не бачу сертифікату походження.
— Це ринок, — відповів Мазур. —
Тут сертифікати не питають.
Торговець обережно покрутив куб у руках.
— Можливо… можливо це й справжня Доріанська технологія…
А можливо просто дорога лампа.
— Спробуй підключити до генератора, — сказав Мазур. —
Твоя лавка засяє як новорічна ялинка.
Кароліанець задумливо потер волохате підборіддя.
— Сто кредитів.
Мазур навіть не кліпнув.
— Ти жартуєш!?
— Двісті.
— Це артефакт забутої цивілізації.
— Триста!
Мазур тихо зітхнув.
— Я бачу, ти сьогодні у хорошому гуморі.
Кароліанець посміхнувся.
— А я бачу, що тобі потрібні гроші.
Мазур мовчки дивився на нього кілька секунд.
— Тисяча кредитів, — сказав він нарешті. —
І той гравітаційний стабілізатор, що висить у тебе на стіні.
Торговець одразу скривився.
— Це якісна річ.
— Я знаю.
— Стабілізатор коштує більше, ніж ти думаєш.
— А батарея — більше, ніж ти кажеш.— парирував Мазур.
Кароліанець довго дивився на куб.
Світло від нього відбивалося в його маленьких жадібних очах.
— Дев'ятсот, — буркнув він.
— Тисяча.
— Дев'ятсот і стабілізатор.
— Тисяча і стабілізатор.
Кароліанець важко зітхнув.
— Ти гірший за тих піранійських піратів.
— А ти гірший за податкову службу.
Між ними повисла пауза.
Потім торговець махнув пухнастою лапою.
— Гаразд.
Тисяча кредитів і стабілізатор.
Мазур ледь помітно посміхнувся.
Кароліанець дістав важкий металевий кейс і поставив його на стіл.
— Але якщо це виявиться підробкою…
Мазур вже закинув кейс на плече.
— Тоді ти продаси її комусь іншому втричі дорожче.
Кароліанець задумався.
— Справедливо.
Мазур повернувся і пішов геть гублячись серед натовпу базару, залишивши за спиною кароліанця, який розглядав куб, бурмочучи собі під ніс:
— Якщо це справжня Доріанська батарея…
…я сьогодні став дуже багатим. ...
Це уривок із пригодницького роману Аванюристи у пошуках частинки Бога
Завітайте до мене на сторінку і прочитайте його повністю
https://arkush.net/book/39410
Або букнет
https://lnk.booknet.ua/01kjz8z59em6cectemc54xz9r1