ШІза?

Поганий тег, якщо що.
Є люди, які справедливо кажуть що ШІ не завджи допомагає розкрити талант автора, швидше навпаки, прискорює процес там, де потрібно зростати, таким чином примітивізуючи все і лишаючи автора можливості розвиватися.
Загалом думка правильна, але...
Я от недавно читав кілька блогів тої ж Коториби і зрозумів - питання не в ШІ.
Там я побачив щось набагато більш небезпечніше.
Спочатку я хотів написати про неї але потім побачив блог "Секс без емоцій та прив'язок." і сам "зірвався"))))

Тут я зрозумів, що насйтсрашніше...

Которибі було байде на прочитання та і сам твір. Вона не хотіла якимось чином "возвисити" себе.
Так чому все так жорстко?

Проблема в нашому стрийнятті інших.
Ми категорично не терпимо помилок інших. Категорично. Ми готові "закенсилити" будь-кого, хто робить помилки, які очевидні для нас.

Нас бісить тупість інших, але єдина тупість, яка б по-хорошому мала нас хвилювати - лише наша власна.

То чому так важко стриматися? Насправді ми не хочемо щоб хтось робив помилок, можливо навіть турбуємося, але те "запалене" відчуття справедливості, взагалі відчуття того, що ти правий точно, може мати дуже руйнівні наслідки. Ми забули наскільки легко помилятися самому.

Той же "російський світ", який нам пробували спочатку нав'язати полюбовно, а далі стали ламати через коліно. Як не дивно, там також могли бажати нам добра.

Ну ок, це випадок коли ми точно були праві, але навіть в тій ситуації ламати через коліно - це рішення лише тоді коли всі інші варіанти заблоковані. Тобто це наша справедлива відповідь на агресію.

Але що робити з ситуаціями коли починаємо агресувати ми? Коли страраємося помалати через коліно когось, хто не правий, або майже точно знаємо що це непотріб і що так не можна? Що коли ми хочемо дійсно вберегти когось?

Ми - це наші помилки.
Так, як коли нам було дано шас все провідчувати, так ми маємо бути більш терпимішими до помилок інших.
Якщо ми дійсно праві - це лише питання часу поки даний індивід чи явище саме себе знищить. Знищить навіть в моральному плані.
Просто не допомагати і не брати в тому участь.

Байдужість - найстрашніший і найжорстокійший інтсрумент.

Тим більше, є прекрасна можливість сконцентруватися на своїх помилках і побачити тих, хто на даний момент став байдужим до нас, черз наші ж "косяки". Або хоч спробувати.