Квест письменника

Дякую Вікторії Прохоренко за ідею (https://arkush.net/blogs/169)))

Пишу з 2016 року. Ні, не так. Повернулася до письма в 2016 році.

Коли я закінчувала школу, то не любила дві речі: писати твори та хімію. Так і думала: "та то ж ніколи мені не знадобиться". За іронією долі, я вступила до медвишу на спеціальність "фармація", і вісім підрозділів хімій таки довелося вивчати.

Ну і писати полюбила. Як так сталося - хтозна. Спочатку в голові з'являлися замальовки, образи. Крутилися діалоги, вимальовувався сюжет. Барвиста мішанина турбувала, як нав'язлива ідея, доки я не почала випускати всьо то на папір. Чи добре вишло - ггг))) ні, звичайно. Та зупинятися я не збиралась. От і досі цим займаюсь. Перманентно, іноді запоєм. Ідей не меншає, надихаюсь випадковими речима.

Чому повернулась - мама нагадала про мої перші творчі кроки в третьому класі. То була поема, (поема, Карл!)) про Марусю. Вона втекла до коханого на Січ, і перевдягалась чоловіком, аби бути поряд з ним (шах і мат, Мулан)).

Якщо вірити мамі, читали всією сім'єю і плакали... зі сміху. Можно ж таке вважати затравочкою?))

І, так, я читала. Дитина буремних 90-тих, розбавляла своє дозвілля книжками. Особливо літом, у бабусі. Була всеядна, від Незнайки до багатотомних романів Дюма. Вгадайте, хто той задрот, що поглинав увесь шкільний список літератури на літо?)) Окей, не зовсім весь (Толстой - бееее)).

Пишу містику, магічний реалізм, фентезі (привіт БукБанді)), і детективи. На Аркуші список скромний, бо я 100500 разів редагую твори.

Більше кайфую від результату.

Передаю естафету далі))