Літературна революція

Хто такий читач без автора? Незрозуміло.
Хто такий автор, без читача? Той же автор.
По великому рахунку нам ніхто не потрібен. Це той момент коли тобі самому стає цікаво чим все закінчиться в твоєму творі.
Чому важко писати якщо ніхто не читає? Бо в нас самих немає цікавості. Ми готові знищити все, якщо нікому крім нас це не цікаво. Ці дві думки є крайностями і правда, як завжди, десь посередині.

Суть в нас самих. Ми самі маємо хотіти пройти той шлях головних героїв і не маємо обмежувати себе. Ніколи. Це наш шлях. Від початку і до кінця. Кожен вибір.
Я в тому плані настільки егоїст, що не хочу нічого довіряти іншим, ні ШІ, ні читачам і навіть не редакторам. Я маю право на свої помилки.

Якщо ми всі будемо писати правильно і пісно то де ж інтрига? Знаєте, ті ж суржики, іншомовні слова, тупуваті чи зарозумілі звороти саме сворюють той шарм до якого звикає читач. Не давайте правити їх! Ну хіба вже зовсім прямі помилки типу "пирехрестя" чи "підешва". Але навіть такі моменти роблять текст унікальним, пам'ятайте це.

Наші помилки - наше все!
Геть владу редактури, довгого тире і відгуків!
Най тихо плюсують, а не вийопуються!)