Мої вибачення Панові.

Не впізнали. В мене всього два і ніколи не було більше.
А чого я до вас вчепився? А так! Бо снобізм це те що робить літературу великою.
Заганяючи про велич, докладання зусиль і т.д. можна зробити багато. Потішити власне его наприклад?
Найсмішніше що Пан навіть не є поганим автором і я не мав на меті піддавати обструкції його особистість.
Просто реалізував власне право на незгоду. Ну і хотів нагадати, що не кожному підходить шляхом за яким у двадцять п'ять приходить успіх, в двадцять шість вигорання, в двадцять шість з половиною наркоманія, а потім смерть. Це не означає що ці люди не мають шансу.
Це означає що їх не розпіарять потім як митців, які "могли ще щось написати". Бо вони не могли. Бо якби могли то мали б заради чого жити. А оця "велика жертва" — дуже красива ідея. Наче розумна. До першого депресивного епізоду.
Тож вибачте. Робіть з собою все що захочете. Це ваше право. Навіть попри те, що ви вирішили забрати в мене моє назвати ваші ідеї небезпечною романтизованою до краю чухнею вам особисто.
Але навіть так, по мені є набагато кращі способи померти аніж перетворити власну пристрасть на каторгу.