Нюанс

Злодій щиро вірить, що всім іншим также цікаво красти, просто ми брехуни, або слабаки і боїмося собі признатися в тому. Кому ж неприємно швидко збагатитися? Лицеміри! Ми ж караємо його не стільки за те, що він вчинив, а за те, що він дозволив собі жити так, як не можемо дозволити собі ми! Або ще гірше, ми настільки жалюгідні, що не можемо вигадати собі спосіб, щоб відібрати чиєсь.
Невдахи! Лінюхи! От же ш! Лежить навіть нічийне!) Уже нічийне, або по дорозі до мого...
Прекрасно. Геніально.
Совість? - Лабуда для рабів системи! Чому це я маю вірити у все це?

Але, як завжди, є нюанс.
Покарання?
Ні.
Ну вас же не завжди ловитимуть?
А давайте так, чи вкрали б ви, якщо точно б знали, що вас не впіймають? Що далі?
Ну ми би всі крали!

Так що за нюанс?

• Виииииибір! - доноситься тихе шипіння з гілок Едемського саду, - Я для чого вам, курва, яблуко з'їсти дав?!

ПС
Можливо ми вийшли із саду, але сад з нас точно не вийшов.
Дивно, як припущення квантової фізики, думок Канта та і купи інших теорій припускають одночасну двохзначність, двохмісність в залежності навіть не від того хто дивитися, а в залежності від того, що саме ви хочете побачити.

Бійтеся тих, хто бачить всюди темряву, їх вибір зрозумілий.