Про Юрія Винничука та лімібічну нервову систему.
З творчістю Юрія Винничука я познайомився доволі пізно.
Ну як сказати "познайомився" - я прочитав лише одну його книжку: "«Весняні ігри в осінніх садах» (перемогла до речі у престижному конкурсі «Книга року ВВС»)
І, чесно кажучи, вона викликала в мене двояке враження.
З однієї сторони: я був вражений його майстерним володінням слова і якістю прози.
З іншої сторони я був обурений. І сказав людині, що з точки моїх моральних принципів ця книга - лайно.
На цьому до речі читання книг Юрія Винничука для мене закінчилося - ну не заходять вони для мене світоглядно. Бо вважаю, що у чоловіка на схилі літ, точно має бути інша система цінностей та інтереси - а не молоді дівчатка, алкоголь та хіть.
При цьому я підписаний на нього у фейсбуці та намагаюся не пропускати жодної його статті в "Збручі"
Коли ти не розфарбовуєш світ в прості чорно-білі тони, не ділиш світ на своїх та чужих люди постають у своїй повноті: слабкості та силі, красі та мерзенності.
Подобається Винничук - принциповий "антисовєтчик", який навіть не вступив у комсомол. (На відміну від багатьох теперішніх, хто рве вишиванку, хоч і не так давно по історичним міркам ще носив у кишені партквиток) Його глибокі дослідницькі статті на теми історії, літературі. та мови.
При цьому я абсолютно не розділяю його погляди стосовно жінок, алкоголю та способу життя.
З усмішкою спостерігаю за його провокаціями гендерно-лівацької частини суспільства, яка на мою думку "взяла під каблук" суспільну думку і домінує в інформаційному просторі - придушуючи свободу слова вже навіть більше правих мізогінів. І шаленіє з ненависті від кожної його статті.
Бачу в ньому живу, непросту особистість - імпульсивну, творчу, яка не вписується в рамки - зі своїми вадами та чеснотами.
Ціную в ньому краще, терплю і не читаю з чим не згоден.
Але біда нашої країни - що в нас не цінять живих людей, в нас в країні - культ мертвого героя. Жива людина проблемна - вона може з тобою не погоджуватися, дратувати та сердити до нестями.
А з "мертвим героєм" простіше - можна написати черговий глибокодумний блог, поговорити про вклад в мистецтво, підняти бокал на його честь.
Довгих літ вам, пане Юрію.
П. С. А до чого тут лімбічна система? Можна прочитати тут
Коментарі
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Слава захисникам і захисницям України! ✊🇺🇦
Щира шана всім, хто невтомно боронить нашу землю від ворога, зупиняючи його на всіх напрямках і вкладаючи всі сили у нашу перемогу.
У найскладніший час ви єдиний надійний гарант нашої безпеки і нічне жахіття для ворога.
Дякуємо за вашу звитяжну працю! Повертайтесь додому живими та неушкодженими 💙💛






