Не все те лисина, що блищить

Можна сказати, що завдяки лисині мій лоб закінчується аж на потилиці. Коли вона блищить, я, мабуть, можу пускати нею сонячні зайчики - та сам я цього не бачив.

Але що я маю на увазі, говорячи, що "не все те лисина, що блищить"?

Сприймайте цей вислів як приказку, а не буквально. Він ілюструє певні невідповідності.

Раніше я писав про таку чудову річ як подагра, а також про вправи на ноги. Я до них повернувся, до цих вправ.

Повертатися було важко.

Десь через три місяці я вийшов на третину обсягу тих вправ, які робив раніше, до проблем з колінами. При цьому я втомлювався та пітнів так, ніби робив усе в повному обсязі.

Ви знаєте, я зрозумів, чому цей шлях - виконання вправ на ноги - підійде далеко не кожному. Ці вправи реально навантажують і напружують. Не кожен готовий на це. І ось чому.

Останні пару років я покращую концентрацію та увагу до деталей за допомогою вправ із сайту brainhq.com. Я порадив цей сайт і його вправи кільком колегам. Одна з колег на них "підсіла", а інша сказала, що це важко, треба напружуватись. Отакої, треба напружуватись! Що би вона сказала про вправи на ноги?

Але я її розумію. Свого часу я ходив на йогу, і цей досвід можна звести до наступного: я приймав незручні пози та пітнів. Іншого ефекту я не бачив. І в якийсь момент я запитав себе: навіщо це мені? Особливо після того, як у певних позах мене почало турбувати коліно, в якому через кілька років розірвався меніск. Отакий "перший дзвіночок", якого я на той час не зрозумів.

Так от: якщо ти не бачиш у чомусь користі, навіщо це продовжувати? Я би не займався ані вправами з brainhq, ані вправами на ноги, якби конкретно на собі не бачив позитивного ефекту від них. Комусь іншому може підійти щось інше - наприклад, та сама йога.

Отже, подолавши перші три місяці, я продовжував робити вправи на ноги. Коли досяг десь половини обсягу, який робив раніше, то перестав пітніти настільки інтенсивно, як коли досяг третини. Після вправ я відчуваю коліна більш стабільними протягом кількох днів. А коли я дивлюсь в інтернеті на 60 і 70-річних чуваків з артрозом колінних суглобів, які радять певні вправи та роблять глибокі присіди (!), це дає мені надію, що не все ще втрачено :)

За 6 місяців я дійшов до 2/3 обсягу вправ, і поки залишаюся на цьому рівні. Важко. Але тепер я працюю над якістю, а не над кількістю. Розумієте, присідання - це також і про загальну рівновагу (задіюються м'язи тіла), і про інтенсивний кровообіг (робота серця) та дихання (робота легень). Також, пересилюючи себе (свою лінь) під час вправ, стаєш більш стійким до навантаження та стресу. Це такі додаткові переваги.

Окрім присідань, є окремі вправи на стопи, які робити набагато легше, і які безпосередньо (на мою думку) покращують ситуацію щодо проявів подагри. Принаймні, щодо її загострень.

І отут ми підходимо до найцікавішого. Нещодавній аналіз крові (я зовсім не фанат аналізів, але була певна необхідність) показав підвищені рівні сечової кислоти та креатиніну. Саме ці два показники є характерними для подагри, як би смішно не звучала назва "сечова кислота". Так от, власне, про що я. Виходить, що усі ці вправи на ноги, які, як показує практика, істотно зменшують частоту загострень подагри, при цьому не є достатніми для того, щоби тримати рівень сечової кислоти та креатиніну на належному рівні.

Тобто, з одного боку, посилення кровообігу під час вправ на ноги сприяє тому, що солі сечової кислоти менше осідають в суглобах, не доводячи до загострень, - а з іншого боку, надлишок сечової кислоти все ще циркулює в організмі, замість того, щоби виводитися. І я ніби сиджу на пороховій бочці.

За результатами цих аналізів, спеціалісти одностайно прописали мені препарати а-ля алопуринол, від яких в мене грім і блискавки в животі разом зі "швидкою Настею".

Якщо ви дочитали аж досюди, ви тепер точно знаєте, що я досяг того віку, коли люди розмовляють про болячки :)