Вірю - не вірю (Комора казкаря ч4)

Ви любите магію?
Для мене існує один вид магії, котрий ціную більш за все.
І ні. Його винайшла не пані Урсула. І нею не користувався Гаррі. Це та магія, котру створювали мої улюблені книжки. І я не кажу про сюжет, чи гру з уявою.
Я кажу про той самий ефект спів-участі. Коли затягує всередину, і ти вже не читач. Ти у клятому 7D кінотеатрі і кожен твій намір, думка - рулять у сюжеті, змінюють світ. Або відчуття, що книжка буквально влучає якусь внутрішню частину тебе.
А цю книжку написала людина, котрої вже років 50, як нема...
Парадокс.
Теми, котрі відгукуються усередині - штука мінлива. Є фантастика, котра майбутнє досліджує. Є більш приземленні жанри, що до побуту тяжіють. Є ті, що зовсім від реальності відірвані, або сатирою віддзеркалюють її.
Та завжди знаходяттся паралелі до реальності та актуальних тем.
Бо люди мають ті самі трабли базово. Начебто...
Але є нюанси. Оточення формує поведінкові паттерни, котрі допомагають виживати у ньому, або його під себе підлаштувати.
І це нашаровується на базові потреби.
Власне, я до того що підібрати актуальну тему "поза часом" не важко.
Батьки і діти, драми відносин, романтік, еротика, жорстокість, роздуми про межі людини, футуризм.
І тут можна пояснити чому твори з одних часів можуть дуже добре лягати у розуми людей з нашим культурним кодом.
Але як пояснити, коли ти у стані потоку відчуваєш що граєш у гру на рівних з цими літерами перед тобою?
Хех?
Майже вхопив відповідь. Майже зрозумів, але тебе знов ведуть хибною стежкою, або ж ти сам себе надурив. Закінчуєш книгу, і тихо так: "Ухбля..."
І не тому, що кінець книги тебе вразив. Сама книга грала з твоїм розумом так, що тобі вже було неважливо, як вона скінчиться.
Не підморгувала тобі прямолінійно, як це робить Дєд Пул. Просто, було відчуття що ці букви з тобою граються. І роблять це вправно.
Для мене однією з таких книг став твір Зюскінда відомий. Екранізований непогано, але фільм втратив головне. Майже повне нехтування усіма органами відчуттів, окрім запахів. Або їх спотворення.
Жан Басіст відчував повноту світу лише через аромати. Те, що він бачив, не вартувало його уваги.
Автор поклав поруч огидне та піднесене. Та прибрав між ними межу. І запропонував читачеві зробити те саме подумки.
А фільм. Ну, він винахідливий у побудові кадру та подачі еротики з тривожним присмаком. Хороший звук, світло, музика. Усе грає. І грає добре.
Власне, у фільмі вам покажуть "Амур та псіхею". Але відчути його аромату - не дадуть.
Саме це я й хотів означити, коли писав минулого блогу про еротику.
Розумієте, у чому фокус? Я не дарма порівняв її з горрором. Поміняй у моєму блогу місцями ці терміни - небагато зміниться :)
Якщо хтось прочитав суто про еротику - це його власний досвід. Я там багацько чого накидав, аби бути певним у його індивідуальності. Фраза на початку, значення котрої ви могли лише підозрювати до самого кінця - маленький приклад, лише, як то воно працює.
Багатошаровсть - не щось для краси. Якщо в вас є продумані деталі та декор, то ви можете їх взаємо-заміняти, а не шукати рояль у кущах. Вам не обов'язково достойменно продумувати кожну з них у сюжеті.
Можливо, це більше підійде таким, як я. Що не садівник, і не архітектор.
Я просто маю світ, і маю сюжетні маркери, але допускаю варіативну інтонованість у межах сцен, або арок.
І ні. Я не продумую окремо арку для крісла, як можна було подумати з минулих блогів про акторів. Достатньо, пам'ятати що те крісло є. Я беру на озброєння усе, що з'являється у сюжеті. Навіщо мені вигадувати статуетку, котрою героїня вб'є свого чоловіка на кухні? Особливо, якщо на початку твору вже був здоровенний чайник що від прабабусі лишився? ;)
Ви теж так робите. Просто, я хотів аби ви поглянули на інструмент, котрий використовували, але не помічали, навіть.
Персонажі - лише маленька частка сцени. То, чим усе інше сповнювати? Оточення.
Усе, що я прагнув показати - що тут вашою зброєю може стати будь що. Варіативність інструментів та їх використання - обмежена лише вашою уявою. Це не готові думки, у обгортці до споживання. Скоріш, це стартова точка, котру ви можете вже думати так глибоко, як то вам заманеться.

Далі не по темі, можете скіпати :)

Власне, роздуми та діалог у одному з блогів мене наштовхнув на думку. Мені вже пару разів писали читачі та просто пригощали кавою. Одного разу - з Америки :)
Може і мого творах хтось хоче оцінити гривнею, але не має змоги, просто...
Вирішив додати картку у шапку профілю для тих, хто бажає підтримати "Блукаючі Вогні".
Це некомерційний проект і я постараюся, аби він таким і залишався надалі. Вільний від цензури та рамок комерційної літератури.
То ж, якщо є бажання підтримати вихід нових розділів та блогів гривнею, чи п'ятьма - ви маєте волю та право це зробити :)
5351295006921621

І, коли вже пішли ті, хто скіпнув...
"пошепки" Література - це дуже цікава річ.
Якось, так-ось :)

П.С. ті, хто не скіпнув. Є ще ось)
Наступним блогом я планую вам показати кілька прикладів з книги. Може стати цікавим досвідом для тих, хто сам пише, і читав мою. Усе розкривати не буду. Але кілька з тих, що лежать на поверхні, покажу.
Як приклад, прослідкуйте ваше сприйняття лисиці продовж першої книги. Від реакції на появу, до останніх розділів "Бурі".
Але це я розжовувати не буду. Пропоную вам самим подумки розібратися якими ходами я це робив. Я вам покажу те, про що мав на увазі сказати попередніми блогами. Це будуть маленькі та локальні ефекти. Не більше. Але саме з таких маленьких читацьких відкриттів, побудови очікувань, та їх руйнування й має складатися книжка, як на мене.