Сприйняття, конфлікт, конфлікт сприйняття та архетипи. (Комора казкаря ч7)

Перш, ніж почну.
Дякую усім, хто допомагає проекту. Це дозволило протриматися ще кілька днів. Кожна гривня зараз стає у нагоді. Дякую, ще раз.

Поїхали з гривень, і почнемо, тоді. Гроші нас усіх турбують. І не в останню чергу. Але з тим, що в нас літературою не надто заробиш, ми усі з цим мовчазно погоджуємось. Робимо свою справу, доки ті, хто з нами не згоден заробляє на літературі.
Чим комерційна література різниться від некомерційної?
Що таке мистецтво, у загалі?
Ні, серйозно. Це творчий процесс? Чи його продукт?
Те, що воно від точки зору залежить - на поверхні. Чи ні? Музичний джем перфоманс перетворює творчий процесс на кінцевий продукт, наприклад. Є ще інсталяції.
Тобто, мистецтвом стає сам процесс створення. Проте, коли люди спостерігають за твоєю роботою - вони вкладають час і очікування у кінцевий результат. Власне, і вимоги значно вищі.
То це процесс, чи кінцевий продукт?
Я вважаю, що це досвід. Ми не споживаємо мистецтво за миті. Це розтягнутий у часі процесс, здебільшого.
Від кількох секунд до кількох годин ми споживаємо та перетравлюємо страву іншої людини. Пильний погляд на картину, аби роздивитися деталі, або кілька годин перед екраном. Ми шукаємо те, що відгукнеться у нас. Те, що зрозуміємо.
Але, це до того, як нас щось зацікавить. Ми постійно контактуємо з музикою, візуальним мистецтвом та літературою. Магія там, де ми починаємо пробувати усе це зрозуміти. Як це працює, відлунює та за що чіпляється.
І чим більше розумієш, тим дивовижніше усе стає. Бо механізми одні й ті самі - взаємодія з глядачем. Просто усе, здавалося б.
Візьмемо літературу. Кілька годин уваги треба втримати. І не пасивної уваги, як при фоновому перегляді. Очі читача мають бути на сторінці. Про аудіо-книжки я зараз не кажу. Там інша наука, де можна навіть музичний супровід та вставки зробити.
Лише книжки класичні беремо. Ми тут заради них.
Є дієві прийоми, котрі б'ють влучно та боляче. Прямі драматичні ходи, комедія, абсурд, сюрреалізм.
Існують цілі науки створення напруги, побудови персонажів, світу. Від першого речення до того скільки актів треба. На все є інструкція, здавалося б. Мономіф, три акти, колесо фортуни, таро, сни - усе це..
Ой.
Коротше, це те, у чому цікаво копатися. Я про літературні канони та ходи. І дуже корисно. Знання архетипів допоможе вам їх уникати та будувати щось нове, наприклад. Так?
Можливо. А що нове ви придумали? :)
Ну, з такого що ще ніхто і ніде не вигадував? Якого персонажа? Я маю на увазі не зовнішність, а саме ядро. Як ви опишете його одним реченням, уникаючи кліше. Добрий здоровань, брутальний воїн, старий мудрий вчитель - це не ідентичність. Читач бачить персонажа та підсвідомо його пхає до своїх категорій. Архетип - не правило побудови і не інструкція для письменника. Просто особливість нашого сприйняття. Є об'єкт новий - категоризувати, аби вибудувати модель поведінки. База ще з часів, коли людям за лічені миті доводилося приймати рішення, котрі могли життя коштувати. Інструмент еволюції. Не відніс своєчасно гостя до "загроза" - і тебе зжерли разом з другом, котрий архетип злодія розпізнав, але бігав повільно.
Кліше - це коли ви використовуєте розповсюджену структуру. І це теж читацька категорія. Просто те, чого вже переїв трохи.
Ви пробували до вареників з картоплею додати обсмажену у олії цибулю? До скоринки, прямо.
Вареники без цієї дрібнички, і з нею - різні.
Можна ще й сметанки додати. Або просто сметани, але підступно цибулькою знехтувати.
Розумієте, до чого я? Це не нові смаки. Вони просто дуже добре грають разом.
А пробували додати до картоплі, що в начинці, маленькі шматочки твердого сиру?
А шоколаду?
Література - не кулінарія вам. Ви можете читачеві подати щось огидне на "скуштувати" і він може попрохати ще.
Ви не почуєте про кулінарію: "Йоп, мене на третій ложці мало не вивернуло! Класс!"
Подивимося на архетип суто з погляду письменника. Це ж зашквар писати те, чого до тебе вже валом було! Так? Треба щось нове.
Усе, що треба цікавому персонажу, як на мене - індивідуальність та поступове розкриття.
З індивідуальністю усе просто. Це набір рис персонажа. Звички, вподобання, реакції на подразники, динаміка взаємодії з іншими.
І тут працює один цікавий ефект. Читач, що вже читає книжку - прагне повірити. І вам не треба додатково переконувати у правдо-подібності світу. Бо це вже роблять за вас. Головне, не вбити цю віру та не знудити. А це вже не так просто, як здається. Але й не так важко, бо читач тут на вашому боці грає, здебільшого. Вам не потрібен глибокий лор, у більшості випадків. Достатньо психологічної правдивості.
Поступове розкриття - тут вже важче. Воно має бути доцільним та грати на історію.
Чи може бути в персонажа легкої романтичної комедії дуже важке травмуюче дитинство, що впливає на його замкнену поведінку?
Так.
Чи варто зосереджувати на цьому увагу, та передавати читачеві цей досвід посеред ром-кому?
Ні, ну чекайте. А чому ні?
Я ж не пропоную у морозиво сипати сіль. Лише дрібну перцю ледь відчутну.
Ви реально подумали про флешбеки зі згвалтуваннями, примусовим переглядом телепузиків та відірваними кінцівками?
Ну йоп.
А як же тиха щітка розмова на кухні під романтичну мелодію та пляшку лікеру? Трюки на кшталт: "знаєш, звідки в мене ці шрами?"
Подати можна по різному.

• ... Одразу, як усе завершувалося, вона гасила об мене недопалок, та йшла геть до своєї кімнати, - він договорив на останньому диханні та осушив келих.
• Вона що? - дівчина підхопилася зі стільця.
• Хто? - він марно спробував зфокусувати погляд на візерунку, що обіймав склянку.
• Ти ж щойно сказав, що твоя тітка... - не вгамовулася брюнетка.
• А... - всміхнувся хлопець. - В мене немає тітки, - розвів руками він.

Кожен ваш вибір впливає на сприйняття. Кожне обране слово. І рецептів я вам давати не буду. Бо за рецептом ви зможете створити лише те, що вже було приготоване. Аби створити щось нове - треба готувати те, що ніхто у здоровому глузді й не подумав би їсти. Але не факт, що воно буде їстівним :)
От і балансуємо, шукаючи що б пожерти. Створити щось, що не лише можна споживати, але й насолоджуватися їм.
То ж - наснаги вам, та приємного досвіду)
Не забувайте донатити, якщо бажаєте підтримати проект. Набирається мільйон донатів - розкрию головні таємниці людства та літератури.
Чому дві? Бо вони неподільні.
Якось-так ось.