Розкриваю карти🤫

Привіт! Сьогодні я вирішила вийти на зв'язок із невеличкою сповіддю❤️

Якщо ви стежите за виходом "Тіней Помсти" (за що я безмежно вдячна кожному🥰), можливо, іноді питаєте себе: а раптом Кері перегорить і просто зникне?

Так от, у мене для вас чудова новина. Я можу зі стовідсотковою впевненістю гарантувати вам фінал. Чому? Тому що вся трилогія вже повністю дописана!

Те, що ви читаєте зараз — це результат тривалої роботи. Я викладаю розділи за графіком, тож можете сміливо занурюватися у сюжет❤️ Ця історія вже має свій фінал, і ви до нього дійдете!

Але якщо трилогія вже написана, чим я займаюся зараз? Хм🤔 Замість відповіді, я просто покажу вам малесенький шматочок...

Минулого літа я зробила Брітні звуком вхідних замовлень. Тепер мій мозок сприймає її не як ікону попмузики, а як наглядача з батогом.

Чуєш «Токсік» — значить, треба кидати все і бігти три милі по Сайпрес-Лейн. Замовлення на 12 порцій чорної кави без цукру. Останній поверх без ліфта. Чуєш «Гіммі Мо» — значить, клієнт знову незадоволений. Замовлення скасовано, і я спалила калорій на п'ять доларів, а заробила нуль.

З тумбочки долинають перші акорди «Токсік», а я вже хочу впасти в кому. Не маю нічого проти Брітні — дідько, у дванадцять років я навіть танцювала перед дзеркалом із гребінцем замість мікрофона. Але тепер голос поп-принцеси означає лише одне: алгоритм знову знайшов для мене роботу.

Я вивуджую телефон з-під подушки. Дурна звичка — ставити яскравість екрана на максимум о другій ночі, а потім спалювати собі сітківку о сьомій ранку. П'ять пропущених від мами, шість — від Ітана (її хахаля № 8), і два нові сповіщення про доставку.

Замовлення з аптеки — 10 упаковок льоду і стерильні бинти. Номер 204. Адреса… На розі 4-ї та Ґрейстоун-авеню. От же сука… Але якщо вийти зараз, можна заробити на пару доларів більше за «високий попит». Алгоритму плювати на мої передчуття.

Я ненавиджу цю будівлю. Річ не у вибитих лампочках і не в запаху сечі в ліфті, до якого звикаєш на другому тижні роботи. Річ у тім, що в 204-й квартирі варять щось міцніше за мет.

Минулого місяця я застрягла там на зайві десять хвилин. Замовлення було простим: шість пачок цукру і літр антисептика. Але коли двері прочинилися, з квартири вивалилася пара. Клієнт — хлопець із дредами — схопив мене за зап'ястя. Його рука була крижаною, як у трупа.

— Заходь, — прохрипів він.

Я вирвалася тільки тому, що із сусідньої квартири вийшла старенька з газовим балончиком. Хлопець зачинив двері, а я весь місяць тестувалася на ВІЛ, ВГВ, ВГС, МРСА, ТБ та інші абревіатури.

Ну як вам?✨Заінтригувала?