Комора казкаря 1.0 Сенсація √о/ Воно усюди!

Добре. Жарти відкидаємо. У десятому блозі я не буду гратися з формами подачі та крутити сенсами. Ніякого екстриму(цього разу, я на вас у наступному блозі, про метафори, відіграючи на повну.
Поговоримо відверто.
Майже усі ми тут пишемо. Така вже платформа.
Ця серія блогів не для читачів зроблена. Хоча й для них також. Але робив я їх ексклюзивно на Аркуші. Ексклюзивний контент для ексклюзивної публіки. Усе для вас, аби ви посміхались у ці важкі часи.
Вони мають на меті не навчити вас писати правильно, а просто, дозволити поглянути на книжки трошки інакше.
Ну, і уяву розбурхати, звісно ж. Пограти з текстом, аби він казав усе сам.
Сподіваюся, тепер ви будете бачити літературу трохи під іншим кутом. Відкриєте книжку, а там...
Актори усюди '0'/
Жах.
Люди, речі, літери, структури.
Літературні одиниці, коротше. Але не з точки зору драматургії, чи будь-чого іншого. А ті інструменти та структури, котрі ми використовуємо, навіть інтуїтивно. Але вміти видавати ноти - не те саме, що вміти співати. Так. Це робить кожен. Кожне слово, що ми говоримо - складається з нот. Співати може кожен, але не кожен вміє.
Так-так. Я знаю, що є базові дані, котрі можуть полегшити, чи зробити шлях важчим.
Я не з тих, хто з обох ніг хитає літературу з перших спроб. Я пишу усе життя. З перервами. І мені значно вже за 18 перевалило, власне. Більше 30 років практики у різних видах мистецтва, йшли фоном усього мого життя. А періодично - були його ядром.
Про свою синестезію я дізнався у дорослому віці. Вона об'ємна, але не надто типова.
Я бачу усі ці структури майже, як математичні одиниці. Я не бачу літер різного кольору. Мені вівторок не тхне зеленим, як моїй знайомій.
Мені вони бувають теплими, холодними, слизькими, або шорсткими на дотик та смак. Осідають десь у рецепторах, але як язиком не воруши - смак яскравішим не стане. Мерехтить десь на кінчику язика, а розмазати по роті, аби розсмакувати - дзузьки.
Для мене література - це структури. М'які, тонкі, важкі, слизькі, холодні, яскраві. А от уже це - має, кляті кольори.
Коротше. Знаєте гіпотезу про мозок у банці.
Так от, корчерукий адмін моєї - переплутав дроти, або зовсім деякі об'єднав, бо не вистачало :)
Власне, така моя гіпотеза що до сінестезії. Дротів не вистачає)
Що дивно - математичні та фізичні задачі, якщо я маю достатньо знань, аби зрозуміти умови, також викликають той самий ефект.
Коротше, я до того, що мій погляд на літературу може вам дещо не підходити.
І я це цілком визнаю.
Але, я сподіваюся, що трохи корисним - так.
Саме тому я вирішив написати цю серію блогів саме у такому форматі.
Не вчити вас писати, чи долати письменницькі перешкоди. А просто взяти та роздивитися звичне під новими кутами, деякі з котрих можуть бути зовсім вам незвичними. Не лише те, що говорять нам правила драматургії та побудови речень/сцен/світу/темпу/персонажів/грибів/вірувань, народів, кораблів, стільців...
А й те, як усе це взаємодіє у тексті та, що головне, з читачем.
Актори, котрі усюди тепер. І у вас, тепер. Вибачте, мабуть...
Це не щось наукове. Це просто форма, яка для мене має окремий "колір". Відчувається по іншому, і вже потім відлунює, як колір.
І коли я почав вивчати це усе. Літературу, драматургію, психологію(бо людей я так само відчуваю), музику, літературу, кіно, анімація, філософія, соціологія, математика, фізика, динозаври, біологія... Ковбасило мене, коротше.
Бо воно усюди, куди не ткнися. І усюди я знаходжу йому імена. Кожному клятому кольору.
Звучить, як щось божевільне, як починаєш пояснювати. Але навколо мене завжди були не менш дивні люди. Я на їх фоні не надто себе виділяв у цьому плані.
Але з віком вони ставали менш дивними.
Та й я теж. На контрасті я почав ці дивності у собі розпізнавати з віком. Та досліджувати, в не просто плисти за їх покликом.
Власне, з того що я знаю про синестезію - це не має нічого спільного з галюцинаціями. Одного разу мені спало на думку порівняти, навіть, аби відчути різницю.
Пневмонія + Температура 41 - профіт.
Навіть напружуватися не довелося. Два рази за життя, але одного разу вже коли я про синестезію дізнався. Від лік раз ще побочку спіймав.
Вирок цьому твердженню був цікавим.
Не тотожно.
Це не хибні сигнали, а їх змішування. Легка плутанина у сенсориці, а не повна її підміна.
Коротше, мені голос з чорного дзеркала сказав, що я не божевільний. Але я знаю його джерело і воно - лікар)
Але й цілком за чисту монету мої марення не сприймайте, шановне панство. Не тому, що я брешу. А просто, бо критичне мислення.
Ці блоги не вчили вас писати. Я маю трохи знань та транслював їх наскрізно.
І не лише з літератури. Навіть рецепт вареників ескізно накидав)
Просто, хотілося трохи ближче показати вам ці зв'язки. Як вони саме у літературі влаштовані. Кожен колір не висить у вакуумі, як поодинокий вогник. Вони взаємодіють.
Так, знову божевілля.
Але, просто візьміть черевичок. Дитячий. Звичайний.
Йому можна надати у тексті будь-якого забарвлення та ролі.
Від мерехтливого та метушливого взування Тіхіро, до черевичка малюка-Геджа.
Черевичок, до речі, ще й у "Безсонні" має камео.
Стоп!
Тіхіро, це ж анімації, а не літератури?
Знову граюся, трохи. Так)
Вони для мене тотожні. Я розрізняю види мистецтва, але не бачу у них різниці. Лише за виробничою механікою. А от смакують вони для мене однаково.
То ж до чого я. Я помітив, що усе воно складається з однакових структур, котрі мають паттерни, взаємодії, шаблони. Цілі системи з кольорів. Гамма відчуттів.
Але кожне має свій унікальний відтінок та присмак. При цьому залежить від того, як і де я це споживаю.
Тобто те, що працювало на мене у музиці - робило те саме, але у літературі.
Послухайте голос, котрий зараз читає вам це. Він який? Ноти, інтонування, ритм.
Усе це впливає на сприйняття читача.
Мистецтво - щось більше, за просто конструктор, котрий можна зібрати по інструкції. Воно має характер, температуру, атмосферу та естетику.
Навчити вас писати? Я певен, що літери у слова - ви й без лохматого розберетеся.
Не на меті. Просто хочу показати вам, що за літери ви тримаєте у руках. Та які трюки з ними можна робити.
А там - самі вже розберетеся. Головне - сприймайте ці блоги більше, не як інформаційні блоки. А як їжу для подумати.
Бо на меті в мене одне - розбурхати вашу уяву та показати унікальні для літератури кольори.
Якось, так-ось, шановне товариство. Наснаги вам та натхнення.

П.С. На останок, пані та панове.
Скажіть, чи допомогло вам це хоч трохи побачити ці зв'язки чи задуматися?
Хоч трохи побачити свої тексти з іншої оптики?
Не кожен трюк чи погляд може бути свіжим для вас свіжим. Я просто намагаюся це передати мовою мистецтва, котре я вивчав.
Але ж, я там щось десь вчивсь)
І маю поділитися, не лише механікою.
Але й показати її. Блоги ж - теж текст) Що мені боронить?
Просто, це буде через мою призму та з дуже екстремальною подачею, подекуди. Як то у восьмому блозі було.
Маю надію, що я трохи спромігся зробити так, аби ви відчули літературу інакше. Бодай трошки.
Не лише книжки. А усю.
Від мого першого блога та метушливого взування Тіхіро. До тих крихт що лежать у вас в файлах та закутках свідомості.
Блоги не мали сценарію. Я просто грав з текстом, літературними формами та вашою уявою. Ви теж так робите. Але у книжках. Я просто її трохи присобачив у лайв форму з мінімальною редактурою. Не тому, що так цікавіше. Не тому, що хотів створити літературу. А тому, що інакше вже не можу, схоже
\°0°/
О знов цей чувак! Бачили??!
Коротше, актором майже усе може стати у тексті.
Я за ним, в вам порадив би "Цикл історій почитати", поки бігаю. Це щось анімешне, але прийміть та отримаєте щось, що за межі літератури виходить. Звісно, не лише ним література красна. Але це - концентрат того, що може здатися вам не лише незвичним, але й просто диким.
Так-с, я побіг ловити. Він втік(озираюся), з твору десь.
(Тікаю)
(Стоп)
Що? Кажете, схожий чувак, але не той?
Йонай мене кусай! Ото я неуважний.
Дякую)
І приємного вам вечора, шановне товариство.