Комора казкаря 1.1 (Дистанція, метафора та накопичення потанцювалу, немов-би)

Мої вам вітаннячка, шановне товариство.
Не стирчіть біля дверей стовпами. Проходьте.
Сьогодні буде спека.
Я вам метафори обіцяв.
Вище вже була одненька, якщо помітили.

"Його серце було немов камінь"

Банальщина, але для прикладу - ок. Поширений конструкт.
Але це порівняння. Втім, його легко можна перетворити на метафору.

"Він мав кам'яне серце"

Різниця? Думайте самі. Тут така вже біда, що мені пояснювати про органічність та доцільність метафор нікому не довелося.
В мене у книзі багацько метафор. Прямо, доху...
Що кажете?
Та ні. То не для краси.
Просто, я так бачу. Хех.
Важко пояснити. Минулого блога трохи намагався.
Коротше, метафори мені доводиться чистити, а не думати куди їх тулити. Теж не подарунок долі, маю зазначити. Але як вже є. Можете вважати це моїм авторським закидоном, якщо бажаєте.
Хтось казав мені, що метафора у тексті відчувається органічніше, аніж порівняння.
І, я тут трохи маю погодитись. Втім, і порівняння я б відкидати не став.
Проте, мої висновки не на користь порівняння.
Степ може морем стелитися до обрію.
А може просто бути на нього схожим та пускати хвилі, ніби те море.
Обирати вам. Але у тексті це буде по різному відчуватися.
Механіка така. Одне - стає іншим, замість того, аби бути просто схожим.
А от використання - юхууу! Тут можна таких кульбітів робити, що й лисий з "Братів" смалив би знервовано у куточку.
Знаєте, є один білобрисий, котрий усе не може якісь фіалкові очі забути. Стійкий образ, котрий і в читачів засів. Не лише у бідосі-відьма...
Що кажете?
Знаєте такого? Ні? Я не буду вигадувати за вас. Але про очі ви ото розуміння зловити мали б будь-що, за планом.
Ок-ок. Поїхали далі, тоді?
Що ми маємо? Метафора краще?
Так, і ні.
Чому?
А тому що є така штука, як банальна людська незграбність.
Пам'ятаєте жарти про "Очі - два брильянта на три карата"?
Тобто, ну. Це дуже маленькі камінці.
Це лише один з прикладів. Пам'ятаєте, що ч казав про сприйняття?
Читач не обов'язково побачить те, що ви написали. Або, ще страшніше - уявить буквально. Або ж - ще й логіку підключить. Усьо. К.О.
Ви готові до такого повороту? ;)
Метафора може стати чудовою прикрасою, сталим образом, лейтмотивом.
Що, як повторити метафору кілька разів?
Тобто, не надати фіалковим очам нових відтінків, а довбити ними підсвідомість читача допоки вони там не викарбуються.
Так, аби читача вночі буднули трохи. І так.
Які очі в відьми?
(Мов зорі... Хропить далі)
Трясця. Не в тої. В чаклунки!
(Хропить)
Таку притчу зіпсував...
А пам'ятаєте наступний рядок пісні?
"Як той лід холодні, її очі бездонні."
Отут комбуху маємо!
Очі бездонні, котрі ще й на лід схожі!
Очі відьми, мов зорі...
Тепер, вона буде у вас саундтреком на фоні грати, як до Сапковського зазирнете. І як ви плануєте тепер ці образи роз'єднати?
Звісно, за умови, що ви знайомі з обома.
Розумієте у чому закурдюбина?
Ні, не розумієте. Вона у тому, що такого слова нема, але ви зрозуміли у чому вона :)
Тобто, я щойно вам просто рандомне слово сконструював, але ваш мозок надав йому значення. Ви зрозуміли, чи не так?
Але, як? Ні, ну можна тут теорій накидати. Але, якщо на базовому рівні, що сталося?
Воно не у вакуумі. Усе інше речення вам вказує на значення. Контекст. Просто і вишукано.
А що, як я це вигадане слово повторю ще десь у блозі? Зміню контекст?
(Отака закурдюбина виходить... Розумієте?)
Тобто, воно накопичує значення.
І це лише одне слово. У тексті - ви можете так грати з кожним словом/образом.
Метафора - теж у їх числі. І ви можете нарощувати навколо неї будь-які сенсові навантаження, за бажання.
Перетворити образ на лейтмотив. Так.
Я про це раніше згадував, але не з цього боку.
Я говорив про накопичення сенсів акторами. Так.
А чим метафора різниться?
Повернемося до фіалкових очей. Вони не одноразове явище у тексті.
Персонажеві не треба навіть у сцені бути. Одна згадка про очі - усьо. Профіт.
Чаклунка тут. Заочно.
Добре-бобре. Від очей відкурдюбимося. Та поговоримо про дві темно-сині безодні.
Жартую)
(Немов би, дупою відчув, що пошматуєте за саморекламу Вогнів. Тому вирішив змінити маршрут. Віджартувався)
Немов би... Так.
І знов у цих клятих дужках.
Ні, ну ви помітили?
А. Звикли вже...
То до чого я.
(Немов би, щось хотів, але не знаю що, тому пишу, поки згадую.)
Немов би. Наче б то.
Ааааааа. Ось!
Ото погляньте на оці слова.
Немов, наче, ніби...
І я зараз не про очі, що ніби небо. З ними ще усьо більш-менш. Кліше. Не більше.
Я те, коли ви озираєтеся, немов би небезпеку відчули?
То відчули, чи ні? Чого головою крутите, як не відчули?
А. Немов би.
Так-так. Пойняв.
Якісь ви невпевнені.
То небезпекає та тікати, чи нема?
(Наче б то...)
Трясця.
Ну, ви мене штурхніть, як будуть конкретні дані.
(Хропить далі. Крізь сон бормоче щось про фіалкові очі лютні, котрі мов зорі. Наче б то...)
Якось, так-ось, шановне панство.
Натхнення вам та наснаги. Наче б то ;)