Всесвіт «авантюристів»

Коли я починав писати «Авантюристів», мені не хотілося створювати черговий фантастичний світ, де людство за кілька століть розлетілося по всьому Всесвіту, зустріло десятки інопланетних рас і заселило тисячі планет.

У моєму світі все відбулося трохи інакше.

2750 рік.

Людство давно залишило межі Сонячної системи. Космічні подорожі стали звичною справою, існують колонії, величезні космічні станції, торговельні маршрути та світи, народжені вже далеко від Землі.

Але космос виявився значно більшим, ніж ми собі уявляли.

За століття експансії людству вдалося дослідити та освоїти лише близько 35% доступного нам простору Чумацького Шляху, причому основна експансія відбувалася в напрямку систем і секторів, пов'язаних із Бетельгейзе.

Все інше — величезна темрява.

Туди вже літали експедиції.

Деякі поверталися.

Деякі — ні.

Але про це якось іншим разом.

Світ без держав
До 2750 року звичних нам держав фактично більше не існує.

Франція, Німеччина, США, Китай та сотні інших країн залишилися частиною історії людства. На їхньому місці виник значно більший політичний порядок.

Сьогодні відомий людству космос фактично поділений між трьома силами.

Найбільша з них — Республіка.

На неї припадає приблизно 60% заселеного людством простору.

За своєю структурою вона дещо нагадує сучасний Європейський Союз, тільки в масштабах десятків світів. Планети мають власні адміністрації, закони та певну автономію, але підпорядковуються спільним правилам, економічній системі та центральним інституціям Республіки.

Принаймні офіційно це демократія.

А наскільки добре демократія працює, коли між виборцем і столицею кілька світлових років, — уже зовсім інше питання.

Імперія
Приблизно 35% відомого людству простору контролює Імперія.

Близько трьохсот років тому частина колоній відокремилася від Республіки. Те, що починалося як політичний розкол, із часом перетворилося на абсолютно іншу цивілізаційну модель.

Якщо Республіка будується навколо демократії та автономії, то Імперія — це централізована тоталітарна держава.

Закрита і мілітаризована. І надзвичайно небезпечна.

Життя її громадян жорстко контролюється державою. Інформація фільтрується, пересування обмежується, а інтереси окремої людини завжди стоять нижче за інтереси Імперії.

Проте ізолювати її неможливо.

Бо Імперія володіє тим, що потрібно всім.

Саме на її територіях свого часу були відкриті величезні поклади стратегічних ресурсів, зокрема твердого палива та особливого надміцного важкого металу — матеріалу, без якого складно уявити сучасне кораблебудування та важку космічну промисловість.

Тому Республіка може скільки завгодно засуджувати імперський режим.

А торговельні кораблі все одно продовжують літати через кордон.

Бо політика політикою.

А економіка — економікою.

Вільні світи
І залишаються останні 5%.

Мабуть, найцікавіші.

Це незалежні планети, станції, колонії та невеликі політичні утворення, які не входять ані до Республіки, ані до Імперії.

Єдиного уряду вони не мають.

Кожен світ встановлює власні правила.

На одній планеті може існувати парламентська республіка. На іншій — влада кількох корпорацій. Десь усім керує одна родина. А десь людям узагалі байдуже, хто формально сидить у губернаторському кріслі, доки космопорт працює, бари відкриті, а податків ніхто особливо не вимагає.

Частина цих світів тяжіє до Республіки.

Частина — до Імперії.

А частина однаково охоче торгує з обома.

І їх ніхто особливо не поспішає захоплювати.

Причина проста.

Вільні світи потрібні всім.

Це нейтральна територія. Місце для переговорів, торгівлі, банківських операцій, обміну товарами, які офіційно ніхто ні в кого не купував, і зустрічей людей, які офіційно ніколи один одного не бачили.

Такий собі космічний офшор.

І, звичайно, ідеальне місце для контрабандистів, найманців, авантюристів і тих, кому з різних причин не дуже хочеться зустрічатися з представниками закону.

Гроші
Попри політичний поділ, економіка людства давно стала міжпланетною.

Основними міжнародними валютами є юніти та кредити.

Умовно їх можна порівняти з доларом та євро нашого часу: ними розраховуються між планетами, укладають великі контракти, оплачують кораблі, паливо та міжзоряні перевезення.

Проте незалежні світи можуть мати власні валюти.

І якщо десь на краю освоєного космосу бармен відмовляється приймати ваші кредити — це ваша проблема.

Особливо якщо ви вже випили.

А де всі прибульці?
Ось тут починається одна з головних особливостей мого світу.

Людство вийшло в космос.

Пройшло сотні років.

Ми освоїли десятки світів.

І…

нікого не знайшли.

Принаймні живого.

Тому фактично у відомому світі існують лише дві розумні цивілізаційні форми.

Перша — люди.

Друга — ШІ.

За століття штучний інтелект давно перестав бути просто програмою в комп'ютері. Існують людиноподібні роботи, дроїди, автономні системи та машини, здатні мислити, спілкуватися й ухвалювати рішення.

Деякі з них настільки схожі на людей, що межа між людиною та машиною стала радше філософським питанням.

Хто читав «Авантюристів», той уже знайомий із Бобом.

І прекрасно розуміє, що іноді питання не в тому, чи може машина поводитися як людина.

Питання в тому, чому ця клята машина іноді поводиться розумніше за людей.

А потім з'явилися Асурі.

У подіях «Сльози Бога» людство вперше зіткнулося з доказами існування цивілізації, яка виникла задовго до нашого виходу в космос.

Асурі були тут раніше.

Набагато раніше.

Вони залишили після себе технології, споруди та речі, призначення яких людство поки що навіть не здатне повністю зрозуміти.

Але є одна проблема.

Самих Асурі більше немає.

Цивілізація, яка випереджала людство на незбагненну кількість років, просто зникла.

Чому?

Поки що відповіді немає.

І, можливо, людству не варто надто поспішати її знаходити.

Земля
І все-таки є одне місце, яке стоїть вище за політичний поділ.

Земля.

Колиска людства більше не належить жодній із великих сил.

Ні Республіці.

Ні Імперії.

Земля має особливий нейтральний статус і є позафракційною територією.

Саме тут розташовані головні міжгалактичні інституції людства.

Тут працює Міжгалактичний банк, через який проходить значна частина фінансової системи освоєного космосу.

Тут знаходиться організація, що стала далеким нащадком сучасної ООН, — місце, де представники Республіки, Імперії та незалежних світів усе ще змушені сідати за один стіл.

Республіка не контролює Землю.

Імперія не контролює Землю.

І саме тому обидві сторони змушені з нею рахуватися.

Найважливіші міжпланетні договори, правила торгівлі, статус нейтральних територій та рішення, які стосуються всього людства, так чи інакше проходять через стару планету.

Людство розлетілося на сотні світів.

Навчилося долати відстані, які колись здавалися неможливими.

Створило нові держави.

Нові гроші.

Нові технології.

Навіть створило нову форму розумного життя.

Але через багато століть після початку космічної ери ми все одно повертаємося туди, звідки колись почали.

На Землю.

І це лише маленька частина всесвіту «Авантюристів».

Тому що за межами освоєних 35% залишається ще дуже багато космосу.

І я вже приблизно знаю, хто там на вас чекає.