Мій перший літературний захід... Як це було?

30.09.2026 у бібліотеці №115 відбулася особлива для мене творча зустріч — можливість не просто презентувати власні вірші, а поспілкуватися з читачами, поділитися своїм баченням літератури та показати, наскільки різноманітною може бути сучасна поезія.
Назва зустрічі — «Між сторінками історії та рядками поезії» — виявилася дуже символічною. Під час заходу оголосили повітряну тривогу, тому нашу зустріч ми продовжили в укритті. Здавалося б, обставини могли змусити нас перенести захід, але цього не сталося. Навпаки — в укритті виникла особлива атмосфера: тепла, щира та невимушена.
Для мене це стало ще одним підтвердженням того, що слово справді важко зупинити. Воно може звучати в бібліотечній залі, в аудиторії, на сцені — і навіть в укритті під час повітряної тривоги.
Під час зустрічі я презентував свої авторські поетичні твори та розповів про власний творчий шлях. Окрему увагу приділив незвичайним літературним напрямам, які створюю самостійно. Серед них — «Шестислав», «Диктаторовега» та інші авторські жанрові ідеї.
Я прагну, щоб поезія для мене не обмежувалася лише традиційними формами. Мені цікаво поєднувати історію, культуру, суспільство, природу, сучасність та власні спостереження. Саме тому у моїй творчості з'являються нові жанри, експерименти з формою та незвичайні теми.
Окремо для мене важливим було спілкування з читачами. Я мав можливість не лише розповісти про свої твори, а й почути реакції, відповісти на запитання та побачити зацікавлення аудиторії. Такі зустрічі нагадують, що література існує не тільки на сторінках книги — вона оживає тоді, коли нею діляться з іншими.
Я щиро вдячний бібліотеці №115 за запрошення та можливість провести цю зустріч. Дякую бібліотекарям, у першу чергу Надії Олійник, яка запросила мене з щирою усмішкою та повагою до моєї творчості, читачам і всім, хто долучився до заходу та створив цю атмосферу.
Для мене це була не просто презентація власної творчості. Це була зустріч про слово, сміливість творити, нестандартне мислення та право бути собою.
І, мабуть, головний висновок дня простий: слово можна перервати тривогою, але його неможливо зупинити.