Шлях письменника і нішкама-карма.

якщо розуміти творчість як "діяльність людини, що спрямована на створення якісно нових, невідомих раніше духовних або матеріальних цінностей" - тоді так... тому що зовнішнє апріорі не може схвалити те, чого не знає і не розуміє... людині притаманно знищувати або зупиняти розвиток невідомого... але і такого типу творців одиниці на весь світ, тож це правило немає відношення до всіх людей із творчим складом розуму... коли ж мова йде про хобі та роботу (а творчий підхід можливий у будь-які сфері), то виключно результат цього творчого внеску (підвищення оплати, схвалення нового підходу, полегшення\пришвидшення процесу, отримання задоволення тощо) і є мірилом цінності, на який така творча особистість орієнтується.. руйнація відбувається саме тоді, коли всі спроби створити щось нове (і тут мова не про реально нове, а і просту переробку того, що було, у щось інше) не ведуть до результатів, і\або результати не ведуть до реакцій\схвалення\почестей\прийняття\компенсації... це і вбиває віру "творця" у свої можливості або вбиває його мотивацію... і так, тоді у результаті хаотичних спроб зробити щось, нічого не зробиться просто тому, що цих спроб не стане або стане менше... а не тому, що мозок буде якось інакше генерувати ідеї... самі ідеї (їх унікальність) можуть не змінитись, а от бажання їх втілювати може зникнути.. більше того, орієнтація на схвалення\прийняття, як принцип пошуку ідей, і приводить до винаходів, а не хаотичний потік ідей... коли творець бачить проблему і відсутність можливостей її вирішення, його мозок починає генерувати варіанти.. і, як на мене, дуже дивно очікувати, що при цьому він не орієнтуватиметься на прийняття\схвалення\оцінку кінцевого результату або його персональних зусиль іншими... та і з якого дива він взагалі має почати це робити? у людини завжди є причина та ціль (повторюсь - реальних творців одиниці, всі інші просто погано себе розуміють і творчість для них просто інструмент, а не самоціль)... навіть творчість заради творчості як чиста форма навряд чи існує... вона може бути і ефектом\наслідком експериментів та навіть навчання, похибок, а не свідомою дією... творчість це не лише мистецтво, яке дійсно може існувати умовно саме заради себе (у випадку, коли це спроба виштовхнути із себе емоції, щоб не згоріти, а не комерц. д-ть), а і наука, винахідництво, маркетинг, бізнес... є доволі обмежений перелік сфер, які апріорі не мають навіть заглядати в бік творчості (ті, де кожен крок в бік все зруйнує)... д-ть без прив'язки до результату безглузда... (насолода від процесу - теж результат)... інше питання, що люди частенько підміняють поняття. - "написати книгу" не означає "стати відомим", "стати письменником", "стати розумніше" тощо... і якщо у людини проблеми із розумінням власної мотивації, то їй не творчістю займатись треба, а спочатку розібратись із собою... бо може їй та творчість і не треба була.. тому що письменник, який пише не для себе, а під запит читачів - це комерційний письменник.. це вже зі страту не є чистою формою творчості (створення принципово нового), це творча робота (компіляція нових варіацій із вже створених кимось іншим шматків - тобто нічого нового)... відрив від результату такого письменника знищить.. бо просто написати гарну книгу мало, вона має вписатись в сучасний стан речей та відповідати запитам сучасних читачів, а це і є орієнтир на зовнішню оцінку (коменти, рецензії, любов читачів, продажі безпосередньо залежать від форми результату) що для себе дійсно має зробити "творець" - так це для початку зрозуміти\розібратись яка його ціль і де він собі бреше.. ціль і є рушієм.. процес творчості - це інструмент... інструмент не існує сам для себе.. п.с. не впевнена що вдалось пояснити суть думки, але вже як є... п.с. 2 це звісно ж моє особисте бачення питання, яке спирається на суть понять "творчість", "діяльність", "правда", "самоомана", "підміна понять" тощо, а не для суперечки)) можливо я щось не так зрозуміла