Ти у себе є

«Невідомість — це не кінець, це твій новий початок»
​(Історія про останній потяг)
​А що, як життя вже давно показує тобі, що час щось змінювати, а ти все ще боїшся зробити перший крок?
​Щовечора одна дівчина приходила на стару станцію, купувала квиток на потяг, який міг увезти її в нове життя, але щоразу поверталася додому. Не тому, що їй подобалося її життя — просто знайоме здавалося безпечнішим за невідомість. «А раптом там буде гірше? А раптом я пожалію?» І вона знову залишалася.
​Але одного разу життя почало подавати їй знаки. Зламалася звична лавка, згас ліхтар, а вітер вирвав квиток із її рук і кинув просто до дверей потяга. Вона все помічала, але думала: «Просто збіг».
​Аж поки одного дня на табло не з'явилися два слова: Останній потяг.
​Уперше не було звичного «завтра». Двері відчинилися, і вона зрозуміла: увесь цей час вона трималася не за безпеку, а просто за те, що було знайоме. Лунав останній сигнал, двері почали зачинятися. Їй усе ще було страшно, але цього разу вона заскочила в потяг разом зі своїм страхом.
​Потяг рушив. Знайома станція повільно зникала вдалині. За вікном була темрява, але невдовзі десь удалині з'явилося перше світло. І вперше невідомість не здавалася їй кінцем — вона була початком.
​Слова, які тобі варто почути просто зараз:
Робити крок у невідомість — це завжди страшно, але залишатися там, де ти вже виросла, ще болючіше. Тобі не потрібно чекати ідеального моменту чи повної відсутності страху, щоб змінити своє життя. Наважся зробити цей стрибок навіть разом зі своїми сумнівами — адже за межами звичного комфорту на тебе чекає твоє справжнє, нове та світле майбутнє.