Принцип Мебіуса: Добрий Відгук

Сьогодні я хочу написати про Принцип Мебіуса — роман, який я читала з неабияким задоволенням.

Що мені тут сподобалося найбільше: що з елементів, які вже можна назвати доволі стандартними, авторка Тетяна Юр’єва склала оригінальний пазл. Я дуже люблю спостерігати за таким і сама люблю таке робити.
Отже, що чекає тут на читача? По-перше, містичний Київ. По-друге, світ, який складається з лиця та вивороту, причому виворіт — це певне химерне віддзеркалення лиця (пригадується Амбер, але тут усе заплутаніше), і якщо на лиці живуть звичайні люди, як-от ми з вами, то виворіт – домівка істот казкових. По-третє, детектив. І по-четверте, постмодерні витівки, які додають страві перцю. А, ну і по-п’яте, любов. Є ще шоста складова — гумор, який з’являється там, де треба трохи зняти градус драми, й виконує свою роль прекрасно. Буркотливий водяник-графоман та дурнуваті вовченята дуже гарно вписуються у химерний світ цього дурдо... вибачте, цих складних обставин та непростих стосунків.
Мені ще дуже сподобався губернатор вивороту, це особлива істота, яка покликана ілюструвати взаємодію між світами, й як на мене, показати саме це авторці вдалося чудово. Вплив лиця на виворіт саме в особі губернатора, в його промовах виражається на всі сто.
Про сам сюжет говорити не буду, аби не спойлерити, проте зауважу, що особисто мені подобається, як вирішено справу, хоча я б дещо додала, але то вже особисті вподобання. Головний герой — детектив, молодий, гарячий, ба навіть трохи гарячкуватий, але розумний та відважний. Образи другорядних героїв яскраві, кожен має власний характер. Події розвиваються стрімко, без затягування. Я читала із задоволенням та націлююся на інші твори авторки 😊