ХАОС І ЛАД ПРИРОДИ

Природа багатослівна й філігранна водночас в своєму мовленні.
Кожен її порух, кожне її слово наповнені смислами. Несуть мегатони інформації. Все навколо, це історія її мистецтва.
В неї б учитися...
І людина таки в неї вчиться, хоч не завжди успішно.
Людська відмінність - пустослів я. Розкидання словами наче непотребом і сміттям. Відношення до слів як до вітру, до чогось безтілесного й невловимого.
А слово - це форма.
Це та інформація, той код що передує формі.
І де найбільше пустослів я - там найбільша порожнина.
Тому я розумію, чому сучасні політики розмовляють саме так... чому той набір слів нічого не здатен народити окрім хаосу... ну а те, що їхні уже ідеологічні патякання направлені саме на створення форм й говорити лишнє...
...також, погоджуся з одним мудрим чоловіком, що хаос це необхідність така ж, як і лад, бо ці обоє всього лишень протилежні складові відомого нам світу - "усяка зміна тільки додає хаосу, бо зміна -- це питома ознака хаосу!" - В. Т.
...і Природа таки постійно змінюється, руйнує й впорядковує, вона просто рухається, нехай по Колу, та помічаю як не дивно, у тому русі все ж більше ладу ніж хаосу, так ніби Вона боїться довго залишатися в безладі й пилується повсякчас хазяйнувати, створюючи нове на власних руїнах.
Слухаю її мову і вчуся відчувати те Слово... чи навчуся?
...то інше питання... мабуть Часу...