казка

Було це дітки, коли цар мокшанський Пуйло ходив на неньку Україну війною. Завзято воювали козаки, козачки - весь народ Український, і не міг цар Пуйло здобуть перемоги над ними. І катував він їх, і вбивав, і зневіру намагався навіяти чарами - не здавався народ козацький. Та і весь світ білий дивився на підступність Пуйла і почав давати козакам та козачкам шаблі летючі, турецьки, гармати англійські, танки німецькі, літаки американські.
І вирішив тоді Пуйло брудом облити весь народ українській, думав відвернуться від них помічники і тоді вже він їх точно здолає.
І наліпив він з гівна та палок військо брудне, і дав їм наказ таємний - піти до границі мокшанської і там повбивати дітей малих та і старих і великих теж не жаліти - втопити своїх же підданих у крові, а потім сказати, що то козаки зробили. Навіть прапори козацькі та пістолі вкрадені гівняним військам видав.
Але козаки теж були розумні. Довідалися вони про план царя Пуйла, і знайшли серед мокшан тих, хто ще не забруднився, в кому ще лишилося світло. Підготували козаки добровольців і вбили ті військо гівняне, і знайшли у них знак таємний, що його говно воїни повинні Пуйлу слати, як вдасться його затія, і послали його Пуйлу.
І почав той танцювати та радіти, лити бруд на козаків, а коли прийшли зі світу дивитися - а всі ті, хто він сказав, що вбиті - усі живі. І лише гівно кругом від армії Пуйловської.
Так кажуть цар Пуйло і донині від того гівна відмивається, а відмитися не може.