Про відпочинок та право бути слабким

Привіт, друже!
У цьому блозі звертаюся саме до тебе. До тебе одного, адже, можливо, саме тобі потрібно зараз почути або ж прочитати ці слова 🍀
Зізнайся-но сам собі, чи знайома тобі ця ситуація: ти приходиш неймовірно втомленим зі своїх численних справ, не маючи уявлення про те, що робитимеш далі, адже справ у тебе є зараз ще більше, аніж ти зробив за весь день? У кімнаті або ж домі не прибрано, давно вже закипіла кава, яку ти хотів випити ще півгодини тому, аби хоч трохи зняти напругу... Безлад у домі та твоїй душі ще більше гнітить тебе і ти геть не знаєш, що робити далі. За що братися, адже усіх цих дурнуватих справ так багато... Ти працюєш, працюєш, працюєш, а, лягаючи нарешті пізнім вечором у ліжко, розумієш, що нічого для себе так і не зробив...

Ця тема давно вже хвилює мене. не зважаючи на те, що рочків мені не так і багато, але я давно задумуюсь над важливістю відпочинку в людському житті. Людина- творіння досконале, адже створена вона всесильним, могутнім нашим творцем. Та водночас- вона слабка. І насправді в цьому немає нічого поганого 😍
Можливо, не всі зараз зі мною згодяться...
Поговорімо про важливість відпочинку саме для митців, адже я точно знаю: нас таких тут багато зібралося 😉
Колись від однії своєї дуже хорошої знайомої почула: -"Кожен творець має ставитися до себе дуже поблажливо. Це стосується навіть тих галузей, якими людина займається професійно". У моєму випадку, це музика, гра на фортепіано. Виходить, я повинна ставитися до себе поблажливо? А як це? яким це чином?
Я досить довго роздумувала над цією відповіддю і нарешті придумала: фортепіано- це інструмент, яким я живу! На ньому я творю, виливаю барви своєї незвіданої, глибокої душі, ділюся з ним журбою, смутком, безвихіддю, тривогою, відчаєм- всіма почуттями. Розділяю радість...
Але бувають дні, коли геть нічого не хочеться. Поезія не пишеться, пані Казка зі своїми барвистими висловами, фантастичними, неймовірно сильними героями куди й поділася... А все, чого мені хочеться- просто лягти, випити чай із чорним шоколадом, накритися пледом, запалити свічку і слухати улюблену музику. І навіть тут музику! Але не створювати її самостійно, не грати, адже це також праця, а саме слухати! Слухати інших творців, адже зусиль до цих прекрасних творінь вони доклали також чимало. Кожна робота варта рівно стількох зусиль, скільки до неї доклав творець або ж виконавець 🙌
Так, згодна, зайшла сьогодні трошки далі, аніж просто відпочинок. Але мене давно не було тут, тому виконую старі борги 🤗. Цінуй себе! Іншого тебе у тебе не буде ☺
Твоя мрія ❣