comeback

Виникло знову. Те саме почування, що спонукало мене колись, так давно, що тепер дивно згадувати, завести блог на платформі, яку я тоді відшукала і яка цілком задовольняла на той час мої невибагливі потреби. Зараз більшість тих текстів видаються смішними, але ностальгічно зворушливими в своєму постійному флері несподіваного "осяяння" черговою "життєвою мудрістю", ніяково банальною, але якою вона вже є. Примітно, що я завершувала свої "розмовні", як я їх називала, блоги, тобто ті, які не містили в собі моїх віршів або короткої прози, словами "всім щастя!". Та і більшість з них написані були або про втрачене щастя, або усвідомлене, або новоздобуте. Тепер я можу почувати себе втішеною в тих спогадах, хоча тоді мала не надто відмінний від сьогодні емоційний стан. Здається, що таким я тільки і вмію знаходити щастя - постфактумним, і то не дивно, бо багато людей вчиняють так само. Але річ у тім, що це не усвідомлення минулої радості, це вигадування радості, яка мала би існувати в минулому, в яке я поміщаю себе теперішню, але якої насправді ніколи не було. Дивний метакогнітивний світ.