свобода

вся суть виявляється за форс-мажорних обставин
пам'ятаєте цю гру: "хороший, хороший... не звикай до ласки!"
одного разу зрозумівши, що твої звички – це чиясь влада, починаєш рух до викорінення їх! шлях, так би мовити, до особистої свободи
але як бути з іншими? хтось є більш свобідним, хтось менш, але, одного разу прокинувшись, ти бачиш, як усе рухається до якогось невідворотнього фіналу.
отож, ти намагаєшся розібратись – ну, просто, аби не просинатись серед ночі під вибухи балістичних ракет.
це все, що ти можеш – не втрачати гідності й намагатись щось зрозуміти. мабуть, це те, що роблять усі – звісно, намагаючись при цьому стати успішними, заробити побільше грошей і т.д. і т.п.
просто свободи для маневру вже майже немає. коли в європі стало затісно, ми колонізували америку (заразом винищивши корінне населення)
а що робити зараз? тікати на марс? коли вичерпуються всі ресурси, починаються війни
і при цьому маленька Україна хоче, аби її не чіпали. хоче жити вільно – інакше кажучи, в своє задоволення
якось це все стрьомно