наступне життя)

найбільше на мене дивувалась моя тітка
був період, коли всі рідні поставили на мені хрест – отакий великий і жирний
а тоді я наче за якимось рухом чарівної палички вернувся
люди, на яких одного разу всі ставили хрест, не можуть не вирізнятись – той, хто одного разу зазирав у прірву, ніколи про неї не забуває
врешті-решт, тітка розказала про всі родинні секрети – а їх, як виявилось, чимало
ці секрети, мабуть, за всіма ходять – звідси й більшість стін, які виникають між людьми
а ще є майбутнє, яке також кожного з нас супроводжує. я так говорю, тому що мені іноді здається, що воно мене захищає
ну, наче втримуючи від необережних кроків або – наприклад, від відкриттів, до яких ти ще неготовий
хтось називає це кармою, хтось долею – але загалом непогано хоча б щось іноді визнавати
і ще мене дивують люди – які чомусь, чим далі, виявляються невипадковими. ця завіса, яка до пори до часу приховує, хто перед тобою – наче і є тим, що всі називають життям
мені все більше подобається зустрічатись, а затим – прощатись з людьми, знаючи, що ми з ними ще зустрінемось
одного разу... можливо, в наступному житті