тихий вечір

хтось сказав – або побажав – саме так
ну, не для всіх, вочевидь – наприклад, не для Херсону. та й Умань, вочевидь, іще й досі в жалобі
але вечір усе ж таки незрозумілий – коли нічого не хочеться, але чогось, вочевидь – так
що врешті ти виходиш за чимось – аби просто вийти надвір (чи хоча б розвіяти думки)
я найбільше люблю випадкові спостереження: коротше, ти минаєш якийсь маф, де два чувака стоять із кавою й один такий голосом ображеного джеймса бонда каже: "я вже перепробував усе"
йому на вигляд років 25, але за інтонацією – це людина похилого віку. яка зріклась геть усього: жінок та грошей – і знайшла своє маленьке щастя.
загалом, я знаю таких людей – але це не той випадок. може він уже встиг одружитись (по зальоту) – тому що куди рипатись із дитиною (та некоханою дружиною)?
в принципі, коли вибирати нема з чого – мудрість це саме воно.
ось чому я до мудрості (та й узагалі всіляких ніштяків) ставлюсь з недовірою.
але вечір загалом (саме) такий – а я таку тишу недолюблюю:)