тітка

в неділю, коли ми вже прощались, тітка раптом згадала: "наступного року тобі буде 50?"
в нашій родині вона зараз найстарша – а це, мабуть, відповідальність
коли кілька років по смерті матері я її побачив, то сказав, що вона дуже схожа на свою старшу сестру. коли ми обіймаємось, таке відчуття, що через неї обіймаєшся з усіма, кого вже немає.
а, з другого боку, спілкуватись із предками не так уже й страшно! тому що переважно нас лякають наші борги перед ними
літо завжди було часом для перепочинку. я думаю, що одного разу новий рік перенесуть на 1 липня – під спекотним сонцем душа наче змиває всі свої зимні думки
ми посиділи, випили вишневої настоянки. двоюрідна сестра з племінником швидко зникли – а ми до самого вечора балакали.
наприкінці тітка сказала, що мені, мабуть, треба балакати не з ними, а з кимось розумнішими, а я питаю: "з ким – із депутатами?"
це після того, як я пригрузив її цитатою
з "ідіота". я сказав, що в одного персонажа були слова про два розума. вона перепитала: "які?
я кажу: "один поверхневий, а другий – справжній, глибинний".
потім сказав, що люблю спілкуватись із простими людьми – що в них є якась особлива стриманість. після цього дядько схвально гмикнув
моя тітка полюбляє говорити про політику, але дуже своєрідно – наче навмисно задаючи провокативні питання, а тоді всміхається, коли ти говориш щось кумедне
але цього разу я її переграв. зараз майже неможливо говорити про політику, яка більше схожа на божевілля
каже, що з селища багатьох мобілізували, а трьох – навіть уже поховали. розказала, як вони зустрічали їх – навколішки зі словами: "герої не вмирають!"
а тоді підвела очі, наче перепитуючи: "це ж не смішно?"
ні, це не смішно. військовим зараз багато що пробачають – наче вони на це заслуговують. вона навіть щось згадала про корупцію – яку завжди дуже обстоювала!
якщо намагатись зрозуміти все, що відбувається – тяжко, мабуть, жити! але я це перейшов іще 15-20 років тому
коли ти розумієш, що відбувається – стає легко. ви згідні?