НОВИЙ РОЗДІЛ

             БУНТАРКА, АБО ТАЙМЕР СНОВИДІНЬ

Розділ 5 | Відлуння минулого

https://arkush.net/book/4089

уривок:

— Я не хочу, аби ти думала про мене щось погане, — він зупинив погляд на моїх руках, все ще тримаючи дверцята. Усмішка торкнулась його губ, як і він слідом моєї руки, піднявши зап'ястя догори. Тепло неочікувано спустилось з грудей до шлунку. — В мене немає на меті нашкодити тобі.

— Намагаєшся втертись в довіру? — я смикнула руку, всівшись на переднє сидіння. Носа торкнувся приємний аромат мускусу, чим був заповнений світлий салон. Шкіряні крісла на диво м'які, але моя дупця ніяк не бажала розслаблятись після слів Джеймса.

Хлопець обійшов авто та всівся поруч, завівши мотор.

— Вважай, що я тусуюсь з ними заради забав, — і знову усмішка. Щира. Без домішок прихованих жартів чи катувань...

— Мене викрали та допитували теж заради цього? — в моєму голосі зірвалась образа. Ні за яких обставин вони не заволодіють моєю довірою.

— На жаль, я не був присутній тоді... Я б захистив тебе.

Сміх зірвався з грудей.

— Ти? Захистив? До чого мені твій захист? Ти, ймовірно, такий же бездушний та божевільний, як і твій начальник. Теж гадаєш, що ти зірка неба. Що й тобі всі винні.

— Я не Джеймс, — з серйозним тоном проговорив він. — Я не «за» насилля.

#бунтарка