Моя мова

Мені тут на днях дозволили на вельмишановному Аркуші розміститися. Але з однією умовою – писати українською. І, треба сказати, добряче цим налякали. Бо моя українська мова й так цнотливою не була, а на новій роботі взагалі з тріском деформується. Жаргоном професійним. Судіть самі.

" Щмас
(Вибачайте, в тексті трапляються сумнівні терміни!)

Щоб стати своїм на новій роботі конче треба освоїти професійний жаргон. Інакше огорне печаль. І тоді про що з тобою говорити. Відповідно, зненацька втрапивши в автодорожну сферу, я цим освоєнням попервах і зайнявся. Ну, Ви, мабуть, здогадалися - дороги, дурні, Велике будівництво, все таке. Нові терміни.

Справа навчання, треба сказать, посувається. Але з нюансами. Дали, наприклад, мені ноутбук для роботи. Як людина допитлива, глянув на закладки в Гугл-хромі. Ну, щоб знати традиційні інтереси в новому колективі. Перша закладка була про погоду, а від другої похолов. «Скальпірованіє. Мєтоди скальпірованія». Нічого собі! Оце то, ти, Сірожа, попав. До останніх могікан з Чингачгуком.

Визираю обережненько поверх екрана на товаришів по службі. Це ж треба, на вигляд такі приємні люди. Відразу і не скажеш, що за хорошої погоди скальпи знімають. Подумавши, зітхнув гірко і тремтячим пальцем відкрив вкладку. Щоб точно знати, на що сподіватися. Може краще наголо побритись? Це щоб їм важче здирать було.

У підсумку вийшло добре, що відкрив. Виявляється, скальпування - це метод заробітку на фінансових ринках. В деталях розбиратися не став, але роботодавців заповажав. Біржовики, не ви.

А от з іншими професійними автодорожними термінами виходить гірше. А все через те, що я трохи глухуватий і буває не дочуваю важливих приголосних звуків. Наприклад, є дуже важлива робота косити траву на узбіччях автострад. Цього року дощі задовбали і трава в ріст людини зіп’ялася. Відповідно, механічні косарки не справляються і їх коси постійно ламаються. Косарі тільки те й роблять, що їх ремонтують. А що люди прості, безпосередні, діти природи, то на питання начальства, - як справи? - відповідають лаконічно. «З коСами злягаємся!». Тільки куди в гірших словосполученнях. Здається нічого нового і страшного не сказали. Біда тільки в тому, що мені почулося, що це вони з коЗами роблять. От і вийшло – «Як справи?» - «З коЗами злягаємся!».

Начальник, очі мої вилуплені побачивши, мене, консерватора, зрозумів. Прикрив рукою слухавку і заспокоїв. Не волнуйтесь, каже, це вони таке з коСами роблять. З ко-са-ми! Чесно кажучи, заспокоїв мало, бо ще поріжуться хлопці з такими-то партнерами.

Далі мене розмова професіоналів про знаменитий ямковий ремонт налякала. Це я вже потім розібрався, що його деколи роблять за допомогою спеціальної машини. Називається вона «установка ямкового ремонту», або УЯР скорочено. Можете собі благородно уявити, що я відчув і подумав, почувши схвильовану фразу в кімнаті «Де це їх УЯР подівся?!!». Здається, це було благоговіння, але точно зараз не пам’ятаю.

Засоромлено кинувся ті кляті терміни детально вивчати. І вже невдовзі, коли жінка щось там про асфальт на кривому тротуарі бовтнула, я зробив їй серйозне зауваження. Не асфальт, а асфальтобетон, не ганьби автодорожника. Стидно поруч іти, чесне слово. А коли рушили переходом вулиці, і вона кинулась щось там про асфальтобетон белькотіти, то довелось уже цілу догану виписати. Заткнись уже зі своїм асфальтобетоном, у нас зараз ЩМАС під ногами. Щебенево мастикова асфальтобетонна суміш! Жінка аж вклонилась побожно. Спасіба тобі, Сірожа, просвітив темну. А канєшно, що щмас, як я могла не знать!

Потім мене до вивчення дорожних механізмів навернули. Це коли водій-автодорожник в корпоративну їдальню зайшов. Із джі-пі-есом на телефоні включеним. І звідти всім відомий жіночий голос скомандував: «Через 10 метрів поверніть направо!». Отак прямо на роздачу і прийшов по джі-пі-есу. Я чуть супом не захлинувся – он як тут в їдальню треба заходить!

Начальник помітила мої смикання і доручила механізми підприємства за видами впорядкувати. Щоб швидше засвоїв і підприємству порядком користь приніс. Не подумайте, що я якийсь занадто стурбований, але насамперед запам’ятав назву механізму для змішування бетону. Глибинний вібратор називається. І ввечері на питання жінки, чим сьогодні займався, гордо запалив - глибинні вібратори по місцях розставляв! Серденько спочатку оніміла, а через хвильку пробурмотіла зі страшною мішаниною ревності, здивування і заздрості в голосі:

• От прям-таки глибинні…"

Ось таке, трохи вульгарне, виходить. Тим не менше я ризикнув і свої старенькі, потріпані «Оповідки» тут виклав. Які насилу зібрав після мого розриву з москальським Букнетом. Ще й обкладинку довелось нову ліпити, бо стару десь загубив. Вийшло щось типу редизайну.

Оскільки графоманити мені невтомно свербить, то вже й нових оповідочок під сто штук назбиралося. Дивись, якось у другий том зліплю, якби це страшно не звучало і якщо до цього ще й звідси не поженуть!

Гарного всім настрою! Усміхайтеся!