Ситуація

Останнім часом не то пусто на душі,
не то порожньо в думках, як безглуздо. Думаю в період медитації (на городі наприклад )про все, обмірковую і вже прочитані колись відповіді на болючі питання чи то від гуглу, чи то від чату gpt й ті разом блокують усі емоції, котрі починають рости в надії на знищення. Мозок розуміє, що надмірні емоції вбивають і тікає десь за межі тих мов клубочок розгортається, повертається і висмикує рятівною ниточкою. Тепер нагальними питаннями постають прості речі такі як виспатись, встати раніше, і зловити гарний настрій на увесь день, навіть якщо й стаються неприємні ситуації. А ще починаю розуміти те, що як же ж я відстала від життя піддаючись емоціям з головою. Проте сьогодні ситуація зі стоматологом як те, що трішки зіпсувало настрій мені, натомість я свій негатив поступово розвіяла просидівши хвилинку на лавочці, говорить:
— Ти згрішила!
І з таким поглядом психічно хворої людини говорить. Відповідаю:
— Та ні, — ну типу, навіть якщо я згрішила, там, музу вбила, муху покалічила, бо кусала, на діда якогось накричала, чи ще щось, яке тобі діло до мене? Та й взагалі, поркуа я відповідаю?
— Так, ти згрішила, бо в тебе тату! Ти піддала своє тіло тавруванню. Ти знаєш, що ти зробила?
І тут на певний проміжок часу мене це вибило з колії... Психічно хворі люди лікують тобі зуби. Та ти можеш вмерти під їхніми руками тільки через те, що в людини голова набита різним. Короче, емоції емоціями, ми можемо себе стримувати і не піддаватись негативному впливу оточуючих на нас самих. Проте, деякі з них несуть потенційну загрозу для суспільства через власний світогляд. Я уявляю, що б він сказав, якби я висловила свій погляд на релігійну тему. Як на то пішло, то він створює в роті людини штучні зуби, а це гріх.