Навернення до Аркушу.

Після того як отримав паперовому версію своїх оповідок кинувся гарячим лобом освоювати принципи і методи книгопросування в Україні. Ото щось прочитаю на плоті і давай на себе приміряти. Ану ж поможе і завтра сто тисяч екземплярів продам! Гай-гай, Сірожа, який же ти наївний...

Маю твердо сказати, що стосовно мене не діють традиційні поради, якими так рясніють літературні форуми. Мабуть комусь помагає, а мені ніц. Бо кривий. Казали, наприклад, що не бажано одночасно продавати паперову книжку та мати її безкоштовний електронний варіант. Проведений же щодо мене експеримент яскраво засвідчив, що ніякої суттєвої кореляції немає. То ж нащо себе обмежувати?

А тут ще на Аркуші помітив, що мої оповідки продовжують знаходиться на першій сторінці «Книги». Попри моє безвідповідальне ставлення. Тішусь і багатію думкою, що моє писання комусь і заходить. Плюс Аркуш дуже зручний для розміщення моїх «безсмертних» писань, бо ж погублю їх в нетрях Мережі.

Коротше. Після недовгих роздумів розпочав публікування третього тому оповідок. Якщо що, то призволяйтеся! Першу оповідку прикладаю тут, щоб Ви могли спробувати на смак мою солонину)))

А захочете в папері мої попередні Оповідки )собі чи на подарунок) то пишіть в особисті.

ЧЕБУРАШКА. ІСТОРІЯ СТАЛОГО ВИРАЗУ

(попереджаю: ця правдива історія наскрізь придумана і всякі збіги з реальністю випадкові)

В одному славному місті України справно працювала бригада швидкої допомоги. Легко могла залишитися непримітною серед тисяч інших, але Господь не дав. Направив на неї керівника з тонким, по справжньому лікарським, почуттям гумору. Який підібрав склад бригади за принципом гармонійності прізвищ учасників. Дійсно, чого тільки не буває в соборній Україні…

Так ось. Бригаду сформували з лікаря на прізвище Собачко та фельдшера на прізвище Божевільний. Як Вам кадровий задум? Колеги в білих халатах його оцінили і між собою прозвали цю бригаду «Божевільний з собачкою». А понадміру начитані ескулапи, тамуючи подих, теревенили про очевидний вплив чеховської прози. Легендарної дами з собачкою.

Незабутнього шарму бригаді надавала постать лікаря Собачко. Здоровенного чолов’яги (займався штангою!) під метр дев’яносто з лопатоподібними руками. Схожого виглядом більше на велетенського чистокровного алабая аніж на миршаву собачку без роду і племені.

Щось мало статися і воно сталося. Того листопадового дня нашу бригаду покликали в якісь чагарі. Себто приміський приватний сектор, де громадянину стало зле. Що не дивно з огляду на загальний вид місцевості. Там кого хочеш вхопить за серце.

Важко сказати з якої причин і чиєї вини, але Собачко з Божевільним трагічно помилились. І зайшли не до хворого, а в сусідній з ним двір. В якому на Собачко з риком кинулась відв’язана вівчарка. Здається, німецька.

Так ось як ви лікарів стрічаєте! Що надумали – собак спускать! Собачко осатанів від кричущої неповаги до білого халата. Розлючено схопив вівчарку за загривок і швиргонув геть. З дороги лікаря. А що не здержував силу, то вмить заскавуліла собака перелетіла за сусідський пліт. До, власне, хворого.

Давно помічено, що коли замість швидкої до тебе прилітає вівчарка, то здоров’я не прибавляється. А якщо при цьому лікарі, наче бандити, з криками ломляться в сусідський будинок, то стає зовсім тоскно. Зрозуміло, що в кінці кінців, розібралися. Але Собачко з Божевільним довелось добряче потрудитися. Щоб запобігти інфаркту в занадто вразливого громадянина. Не знаємо, як у Божевільного, а в Собачко від пережитого різко погіршився настрій.

Розважити його взявся цирк шапіто, що саме навідався в це славне місто. Рекламували зазначений вид мистецтва два, без сумніву видатних, артиста. Переодягнені в костюми Чебурашки і Крокодила Гени, вони роз’їжджали містом на бричці. І відчайдушними криками в мегафон зазивали містян на виставу.

На вулиці, нагадуємо читачам, був холодний листопад, а їздили артисти з вітерцем у відкритій бричці. І трохи підмерзали. Добре, що про цей випадок мали пляшечку недорогого коньяку. Примітно, що суспільну мораль не порушували та відкрито, з горла, на бричці не пили. Заскакували час від часу в безлюдну місцину і грілись там широкими ковтками. Аж коні заздрили. І спрагло в очі заглядали.

Фундаментальна філософська проблема проявилась у тому, що вміст пляшечки закінчився, а холод ні. Дякуючи богу, рішення виниклої колізії щасливо знайшлося в зацькованому магазині на околиці міста. Куди пішов скуплятися Крокодил Гена. Костюм типу комбінезон скинуть не наважився, бо, чесно кажучи, і кінцівки запліталися, і зимно було.

Розгониста продавчиня Ніна зайшлась в несказанному захваті від візиту крокодила. Згадала босоноге дитинство. Заметушилась і на радощах пораяла взяти стару добру горілку замість коньяку. І дешевше буде, і не осліпнете. Розчулений народним визнанням, Крокодил Гена навіть пожертвував закускою на користь півтори літрової козацької. Вже згодом, при прийомі на роботу, Ніна збивала роботодавців з ніг професійними уміннями та навичками. Продавати? Ясно що вмію! Я крокодилу первак продавала…

Необачно змішавши горілку (1,5 літра) з дешевим коньяком артисти пустилися берегів. Прямо скажемо - позбулись людської подоби. А їх рекламні оголошення через надійно заплетені язики втратили первісну чіткість. І цю болячку Чебурашка захотів усунути швидкістю. Точніше, темпом поширення інформації. Через що бричка час від часу зривалася у відвертий галоп вулицями славного міста. Під нерозбірливе виття мегафону.

І чи то коні почманіли від старої доброї горілки, чи то віжки ковзнули, але на черговому крутому віражу Чебурашка кавкнув об асфальт. Виходить, упав з висоти, зламавши ліву ногу в двох місцях.

Надавати швидку допомогу Чебурашці випало на долю знервованого Собачко. Якраз після розкидувань собак. Перелом у артиста був складним і треба було сповістити лікарню про необхідність операції. От лише як сказати кого оперувати? Одурілий від вражень Чебурашка самоназватися не зміг. Об’єктивно. Сп’янілий до безтями Крокодил Гена взагалі спілкувався на мигах і то з конями. Чогось сильно переживав за них. А тої коні, собаки такі, іржали не по нашому.

Від безвиході, вже й до того роздратований, Собачко плюнув і повівся непрофесійно. Повідомив диспетчера, щоби черговий хірург готувався до операції. Бо вони везуть Чебурашку з множинним переломом зі зміщенням після падіння з висоти.

А там уже диспетчер самотужки вписала своє ім’я золотими літерами в історію медицини славного міста. Вона чисто конкретно повідомила стаціонар:

— Там Собачка з Божевільним до Вас Чебурашку везуть! Готуйтесь!

П.С. Саме відтоді сленг швидкої допомоги цього славного міста поповнився яскравим терміном «чебурашка». Що означає особливо складний випадок. Увага! Везем чебурашку!