Повномаштабне вторгнення

Повномасштабне вторгнення почалося. Точніше, воно ніколи не припиняється. Після розвалу Союзу нам так і не дали спокою. Постійне втручання в політику, економічний шантаж, тиск, маніпуляції, спроби створити Франкенштейна під назвою СНГ, Крим, Донбас… Кожен раз розігруються різні, іноді нові, сценарії вторгнення, форми різні, але суть одна й та ж сама.

Основне вторгнення відбувається в наші голови, і не з осені, а давно. Ми так звикли до цього, що не помічаємо. Оці картинки, здавалося б правильні слова, які автоматично перепощуємо. «Нічого. що російською, але ж гарно написано…». Фільми: «Російські якісь цікавіші, нам ближчі, нічого, що я трохи подивлюся…», “Російська естрада цікавіша”... Використання російської мови в побуті та й не в побуті — що це, як не вторгнення у свідомість, нав’язування цінностей.

Ми мислимо словами, рідше образами. Словесно-логічне мислення з 5–6 річного віку стає домінуючим. Те, які слова в нашій голові й визначає наші пріоритети, цінності, настанови, стиль життя та вчинки. Мова — основа нашої свідомості.

Зараз ситуацію загострили (не вона загострилася!). Вторглися в наш інформаційний простір, тиснуть, розганяють хвилі. Як наслідок загальна тривожність, дестабілізація, панічні настрої… І які думки з’являються: «Краще здатися, аби не стріляли», «Краще вже п-у…, ніж війна», «В нас відхоплять території…», «Нападуть на Київ…» Оце ще одна хвиля вторгнення. Коли люди почувають невпевненість, коли готові здатися — це перемога ворога. Методички працюють, і ми ведемось, недарма, технології обкатували. Оце війна 21 століття, і вона не починається, вона постійно йде. І те, що вісім років прожили поряд із нею й багато хто не відчув, а хтось, навіть, встигнув втомитися, заслуга відчайдухів, які стримують ворога.

Я вірю, що наша країна втримається і вибереться з цієї дупи, бо завжди, якби нас не гнобили, ми боролися та підіймалися, а зараз у нас гарні союзники. І якщо нарешті прийде усвідомлення того, що потрібно витісняти, а краще виривати з коренем, геть зі свого мозку оте малоросійське: люблю русскіє фільми, гаварю на русском, потаму, что мне так удобно, какая разница, с 23 фєвраля вас… та решту програм. Позбавлятися вже від подвійних стандартів, коли ми вголос цураємось російського, але спокійно ведемо бізнес, вирішуємо якісь справи, змагаємось, конференсимось, проводимо зустрічі, ходимо на їхні ресурси…

Звісно, не все населення на це здатно, але досить думаючої критичної маси, вона в нас і так є, треба ще трошки її набрати й вдасться вичавити ворога зі свого інформ-простору та, головне, зі своєї голови.

Давно хотіла це написати, аж легше стало, бо впорядкувала думки. Кому не заходить, дратує, залиште свої коменти при собі відписуйтесь та скупайте сірники з гречкою.

Хто згоден, вітаю та радію вашим коментам. Аркуш - це ще один крок до звільнення свідомості від акупації.