Прохання

Шановні друзі!

Після слова «друзі» мав іти довгий перелік, але я вчасно опам’ятався. По-перше, перелік і друзі є поняттями не дуже сумісними, а то й пристойними вкупі. А, по-друге, когось пропущу і буде мене гризти совість. Тож пишу просто друзі, а хто вже мене знає, той і відгукнеться на це волання.

Справа в тім, що я маю дотратити ковідну тисячу. Я вже сходив разок в кінотеатр – подивився останнього Павука. Коли дізнався, що цей кінематографічний твір займає ледь не третя абсолютне місце за зборами, то зрозумів, що для трендів сучасного кіномистецтва я втрачений намертво. Не розумію, а значить дибіл.

Тож повернувся, небога, до ідеї витратити з неба впалі кошти на старі добрі книги. На жаль, тут у мене також не все в порядку. Присутні специфічні вивихи у зацікавленнях.

І ось, безпомічно порившись по всяким якабу, згадав про Вас, мої друзі! І подумав, а раптом хтось із Вас спромігся зламати матрицю і видати свою паперову книгу? Я б із задоволенням її придбав би! Для мене це було б три в одному – і задоволення отримав, і Вам зробив би приємне, і черв’яка своєї вини оглушив би веслом по голові (що не маю часу читати Ваші твори).

І ось так, манівцями, я доковиляв до свого прохання – шановні Друзі, якщо маєте паперові здобутки, скажіть, не тримайте в собі!

Не можу гепнуть собі у груди і поклястись всіма богами, що куплю (як уже казав, маю вивихи), але дуже хотів би глянути на асортимент!

І не сприймайте це, як шарудіння іржавого гвіздка у Ваших відкритих творчих душах – сам паперового щастя не маю. Правда я і не письменник. На відміну від Вас.

Щиро Ваш,
Волошин Сергій

П.С. Буду вдячний і за добру пораду стосовно не Ваших, чужих книжок...