Трохи роздумів

Раніше я гадала, що написавши погано книгу, мені варто залишити її або в столі, або на платформах самвидав.

«Бунтарка, або Таймер сновидінь»

Для мене вона важка. Саме через деталі, через різноманіття гілок сюжету, через характери персонажів та дрібку детектива. І за всі ці чотири роки (та-та, вам не здалось) доки мучаю пишу цю історію, я ні один раз не сідала виправити свої помилки (не робіть як я).

Корисно раз на деякий час (місяць, півроку, рік) перечитати ще не видану книгу. За цей час наш стиль, наш погляд на деякі речі змінюються. І зараз дивлячись на книгу я списала майже сторінку, де описала дірки в сюжеті.

І тепер, коли я виправлю їх (після завершення, я памʼятаю), то планую видати так само, як і іншу книгу.

Що зупиняло мене раніше? Я боялась, що на книгу та й на мене, як авторку, накинеться критика (не позитивна).

Чому я змінила думку зараз? Я виросла. От і все. Не боюсь допускати помилки та сміливо їх виправляю.