Проблеми шерифа індіанців не гребуть…

Для того, щоб горів вогонь – необхідно підкидати в нього дрова. Для того, щоб кататися на санчатах – треба снігового покрову. Для того, щоб від автора не тікали читачі – треба постійно задовольняти їхній читацький інтерес новими творами чи продовженнями розпочатих… З останнім у мене давно не було регулярних взаємин, і читачі розбіглися, втомившись від невиконаних автором обіцянок (https://arkush.net/blogs/2422).

Сподіваюся, що всі ви зробили собі необхідний запас дров (зарядили батарейки й павербанки). Зима цього року радує частими снігопадами. А тут ще й я надумав викладати новий твір під назвою «Розлом» https://arkush.net/book/17187. Зізнаюся чесно: до початку повномасштабного вторгнення, коли була написана більша частина цього тексту, я думав, що це найжорстокіша і найкровожерніша книга, створена моєю уявою. Вона не задумувалася, як книга жахів, і суть її була зовсім в іншому (відречення від Бога, помста за минуле, а потім певне переосмислення попередніх вчинків), але на фоні того, що принесла з собою війна, текст виглядає, як казочка для дітей молодшого шкільного віку (але обмеження 18+ у ній все ж таки є). Через два роки після написання крайньої (твір ще не дописаний) сторінки, цей текст знову заболів у мені і попросився до вашої уваги. Отже, анотація:

Є злочин, винуватці якого уникли кримінального провадження. Є жертви, кожна з яких зробила вибір. Є злочинці, які живуть, мов нічого й не сталося. І є помста, витримана й холодна, як багаторічне вино. І ця помста – не солодкий плід, а гірка патока, яка час од часу підіймається зсередини нутра аж до горла, ніби хоче поглянути крізь частокіл стиснених зубів: кому ж дістанеться цього разу?

Помста множить зло. Зло виснажує і спустошує зсередини… Чи можна зупинитися на половині шляху й далі уповати на кару Божу? Чи месник – такий самий злочинець, якого треба зупинити? І що відчуває той, хто запустив це пекельне коло?

Паралельно продовжу викладати другу частину «Братства кирзових чобіт» https://arkush.net/book/16843 – твору, перша частина якого зібрала найбільшу кількість прихильників моєї творчості. Цей текст дописаний в зошитах у клітинку ще два десятиліття тому і тепер потребує комп’ютерного набору (не завжди для цього є час, але це проблеми шерифа, а не індіанців), редагування і вашої уваги.

«Замах на Сфінкса» https://arkush.net/book/3935 трохи застопорився, але пригоди Назара Круглика мандрують полями окремих аркушів і рано чи пізно зберуться в одне ціле.

«На перехресті долі» https://arkush.net/book/5298 міг би наповнювати регулярно ще довго й довго, але жанр нонфікшн чомусь не користується популярністю…

Прихильників історичних пригод розчарую – з козаками (Петро Сагайдачний, Грицько Сміх, Сірко, Вернидуб, Шевчик) поки ніяк, але вдячний за те, що їхні пригоди в викладених раніше текстах вам зайшли.

Як довго незавершені поки що тексти матимуть статус «у процесі», сказати не беруся, бо пишеться все дуже туго з огляду на сьогодення, а заглядати в завтрашній день – справа невдячна. Навіть Арестович усіх дістав своїми прогнозами.

Але з упевненістю можу сказати лиш одне: все буде Україна й перемога буде за нами!