Якби не Ікотіка / Культурний Дідько

Якби не Ютюб блогер Ікотіка та його огляд "Сутінок" (щиро заздрю людям, які ще не бачили цей огляд =) якщо і дивитися фільм "Сутінки", то тільки в його огляді) не було б ось цієї сцени з 4-го розділу "Пір року. Зникнення Зими" .

"Очі опустилися на шию. Шкіра була білою, неначе фарфор. Сонні артерії дико пульсували, переганяючи кров!.

Цей момент моя читачка Lexa_T_Kuro прокоментувала так: "Якісь в нього вампіричні нахили))". Я дуже довго заливалася сміхом, бо уявила, якою буде реакція читачки далі..))) Бо далі буде ось це:

– Просто… – посміхнулася вона, демонструючи ямочки на щоках. – Ще скажи: «Це шкіра вбивці, Белло!» – і цей день буде незабутнім.

– Що? Ти про що? – ця дівчина зовсім збила його з пантелику.

Діана скористалася моментом: вирвалася з ланцюгів його рук і відштовхнула від себе. Майк вдарився об бильце дивана, там і застиг, ніби в куток загнаний. Діана вмостилася поруч.

– Так і чую, як ти говориш: «Це шкіра вбивці, Белло!».

– Не розумію, про що ти…

– З якої ти планети? Ти міг не бачити цей фільм, але ти маєш знати, про що він. Це ж культова фраза!

І тут до Майка почало доходити. Колись Дафні пищала від захвату після перегляду якогось там фільму. Говорила, що в ньому персонажі-вампіри от точно як Зимні. «Вам тільки хайлайтером обіллятися, точно будете, як вони», – говорила вона.

– Ти хочеш сказати, що я – це…

– Ні. Ти просто схожий на того «гарбузера» Едварда Каллена.

– І чим же?.. Почекай, «гарбузера»? – ця дівчина говорить занадто туманними фразами.

Діана закотила очі.

– «Гарбузер» – це «аб’юзер». Це слово хоч зрозуміле?

Майк кивнув. Він напружився.

– Гаразд, – застукотіла пальцями по підборіддю вона. – Чим же ти схожий на Каллена? Перш за все фразочками типу «Тримайся від мене подалі» і в такому дусі. Я сподіваюся, ти мені все-таки даси адекватне пояснення своїм діям.

– Ага…

– Прозвучало якось непереконливо.

– Я все поясню, просто все не так просто, як здається на перший погляд.

– Добре. – Діана прикрила повіки. – Ловлю на слові.

– Далі?.. – Ним охопила цікавість. Він спостерігав за нею цілий день і бачив: Діана робила те саме. Що ж вона такого дивного помітила в його поведінці?

– Ну, ти блідий як смерть.

– А сама не така?

– Я хоч часом червонію, на відміну від декого!

– Гар-р-разд, не кип’ятись. Наступний доказ.

– Незвичного кольору очі, а ще вуста якісь занадто червоні, немов перестигла вишня. І ти можеш кам’яніти якось дивно, пильно дивлячись в одну точку. Та ще й відчуття таке, ніби ти у цей момент абсолютно не дихаєш. У тебе феноменальна пам’ять. У твоїй голові зберігається те, що інші учні вже давно забули. У тебе там вбудована якась флешка, чи що? Собі також таку хочу…

– Секрет у безперервних роках навчання, балда.

Діана нахмурилася, але продовжила:

– А ще у їдальні ти дивився на мене, як на здобич якусь, не кліпаючи. І ти якось чудакувато, – вона захихотіла, – переставляв стакан із водою. Ось так, трьома пальцями.

Майк навіть не знав, що на таке відповісти.

– А ще ти… – продовжила Діана. Втім, вона махнула рукою. – Забудь.

Чомусь вона почервоніла ще більше.

– Ото понадивлюєтеся своїх любовних романчиків, а потім… – збився він.

Чому я взагалі ввела цю відсилку? Бо захотілося:))) І це може викликати вашу посмішку :)) Але якби не Ікотіка, я б не знала про слово "гарбузер", "оббілятися хайлайтером". Цієї сцени не було б...)) А вона додає певного тону..)) У Майка дійсно часом вампіричні нахили включаються..))

:)
П.с. Про повторення слів писати не треба..)) Вважайте, то авторське..))