ПРОСУВАННЯ КНИГИ. ОСТАННІЙ АКТ

Нарешті я домучив перевірку дієвості класичних методів просування книжок. На прикладі своїх «Волошкових оповідок». І тепер на власному хребті відчуваю як усе працює.

Останнім актом мого дослідницького марлезонського балету стала організація взаємодії з книжковими блогерами. Бо дуже вже всі нахвалюють цей метод книжкового рекламування. Типу згадає про тебе оглядач і все. Зашелестять грошики в кишенях. Зрозуміло, що я не міг згаяти таку солодку можливість.

З притаманним занудством вибрав в Інстаграмі п'ятнадцять книжкових блогерів за принципом якомога більшого охоплення читацької аудиторії. Міг, правда, когось величного й пропустити, але не суть. Попутно з’ясував про які книжки вони там розказують. І з глибоким сумом зрозумів, що мої оповідки самостійно, без милиць, в огляди не потраплять. Нізащо. Не той формат і не той масштаб проблематики.

Дуже старався, щоб вибірка блогерів була презентативною. Наприклад, в мій список потрапило чотирнадцять жінок і один чоловік. Що свідчить про ретельне дотримання гендерних принципів. За віком і професіями також жодних дискримінацій не допустив. Алілуя.

Кожному з вибраних написав чемного листа з проханням про співпрацю. І застиг у млосному очікуванні. Далі трохи холодної та пісної статистики. Дев’ять абонентів, або шістдесят відсотків, мій голос волаючого в інтернеті банально проігнорували. Буває. А от шість добрих людей таки зреагували.
Двоє доброзичливо повідомили, що не беруть книг на огляди. Одна панянка уточнила жанр оповідок і виказала, що гумор її не цікавить. Не час посміхатися. Що правда, мабуть.

Двоє надіслали повноцінні комерційні пропозиції. Одна гарантувала поширення повноцінних вражень від оповідок у власних акаунтах Ю-тубу та Інстаграму і оцінила таку інтеграцію в тисячу гривень плюс книга. Друга погодилась прочитати надіслану книжку і зробити на неї чесний відгук з наступним поширенням в мережі за п’ятсот гривень.

Тут мене трохи прикрило мокрим рядном. Я завжди трепетно вітаю справедливу оплату затрачених зусиль і абсолютно спокійно ставлюсь до грошових відносин. Це нормально і правильно. І я завжди готовий гордо понести матеріальні витрати за відгук чи рецензію. Але саме в цьому конкретному випадку я сподівався відбутися книгою та вартістю доставки її рецензенту. Не подумайте тільки, що я закінчена скнара або злидень, що не хоче вкладатися в рекламу. Зовсім ні.

Скрута криється в тому, що грошові відносини в цій справі приводять до колізій в думках моїх тихих. Виключно на мене находить типовий підписздєсь і підписздєсь.

Бо думаю собі, яка реальна вартість і цінність позитивного відгуку за гроші? Купив собі компліменти та й по всьому. Ще й потенційних покупців можу ввести в оману купленими лестощами до себе. Невдобно якось…

А з негативним відгуком, мої милі, виходить ще веселіше. Я розумію, що хейт нині дає більше бонусів. Але, вибачте мені, заплатити гроші, щоб дізнатися, що ти криворукий графоман, це занадто навіть для таких як я. В кінці кінців, зазвичай на вулиці мене обзивають парнокопитним абсолютно безкоштовно. І я не впевнений, що таку явну економію грошей варто втрачати.

В результаті уже почав тяжко каратися зневірою в людство, коли озвалась пані Людмила. Яка погодилась прорецензувати Волошкові оповідки. Якщо вони до неї доберуться. Відмітив про себе, що пані повністю відповідає своєму милому людям імені і моїм сподіванням! Окрилений небаченою довірою бігом доставив книжку в пункт призначення. І став терпляче дожидатись відгуку.

Чекати прийшлось довгенько, зате і нагорода знайшла Сірожу. Зміг таки почути, що думає про мою книжку живий книжковий оглядач. Приємно, що думає гарно і що усмішка не збігала з її обличчя. Власне, саме на цей ефект, — усміхненість, — я завжди і сподіваюсь. Коротше кажучи, я помлів. Прикріпляю посилання (https://www.youtube.com/watch?v=dSfdqyNP_Oo), щоб Ви також могли послухати ці теплі слова починаючи з 32 хвилини 15 секунд відео. А також рекомендую ютуб-канал пані Людмили (Books and life), бо впевнений, що він Вам конче знадобиться в хащах сучасного книжкового світу.

Ось так щасливо завершився мій експеримент з вивчення способів і методів книжкового маркетингу. Щодо останньої співпраці з книжковими блогерами я не можу з цифрами на руках сказати про її комерційну успішність. Зауважу тільки, зі сльозами на очах, що замовляти додатковий тираж не довелося.

Якщо ж говорити в цілому про процес книжкового просування і всі його різноманітні способи, то я на власній шкурі дійшов одного простого, але фундаментального висновку. Почекайте, зараз лишень спробую не впасти в надмірний медоточивий пафос, якого смертельно не люблю.

Так от. Назавжди переконався, що найбільшою цінністю для автора є його друзі. Бо саме вони найбільш віддані читачі та вдячні покупці. Це щось незмірно більше за банальний читацький капітал. З моєї точки зору, точно не варто шукати чи бажати іншого!

Дякую, мої шановні друзі! Ви найкращі!